Ми всі вболіваємо за економіку, особливо за малий та середній бізнес, по якому криза вдарила найбільше. Вболіває президент Володимир Зеленський, вболіває уряд, вболівають Нацбанк та державні банки.

Але, як і у футболі, є певні правила для вболівальників. Неправильне "вболівання" не лише не допомагає, а може й нашкодити. Наприклад, не можна футбольним вболівальникам вибігати на поле під час матчу, щоб допомогти своїй команді або дати поради тренеру. Минулого року київське Динамо було оштрафовано на 60 000 євро через некоректну поведінку фанатів.

Коли декілька днів тому президент телефонував голові правління Укресімбанку, він, напевне, щиро вболівав за фінансовий стан бізнесу, але зробив це проти правил. У даному випадку – правил корпоративного управління. Українська історія вчить, що порушення правил та вирішення питань "за дзвінком" не допомагає, а лише створює проблеми.

Вирішення "за дзвінком" – коштом платників податків та вкладників

У 2017 році під час підготовки аналітичного звіту "Що робити державі зі своїми банками" ми провели багато інтерв’ю з банківськими експертами. Одним із досягнень реформи на той час вони вважали відмову від "телефонного права", коли рішення приймалися за "дзвінком зверху".

Результат корпоративного управління часів "телефонного права" ми й досі бачимо у балансах Ощадбанку та Укрексімбанку, в яких частка проблемних кредитів, відповідно, становить цілих 57% та 58%. Значну частину цих кредитів було видано ще до Революції Гідності бізнесам, пов’язаним із політиками. Частину цих кредитів не планували повертати ще під час видачі, а для частини каталізатором проблемності стала криза.

Не збанкрутували державні банки лише завдяки нам з вами – платникам податків, коштом яких державні банки докапіталізувалися, щоб покрити збитки від поганих кредитів.

Хоча опитані нами банкіри й казали про припинення практики «телефонного права», бажання впливати на банки та державні компанії у політиків тоді залишилося. Наприклад, Петро Порошенко викликав на килим директора Укрпошти Ігоря Смілянського для надання різноманітних порад – зменшити собі зарплату або припинити звільнення листонош. Також НАБУ розслідувало як Укрексімбанк реструктурував кредити компанії Богдан Моторс, що була пов’язана із колишнім Президентом.

Петро Порошенко також відзначився небажанням запускати реформу корпоративного управління держбанків. Знадобилося три роки тиску міжнародних фінансових організацій та громадянського суспільства для прийняття закону, що дозволив створити повноцінні наглядові ради в Ощадбанку та Укрексімбанку. Та навіть після його прийняття парламентом у липні 2018 року Президент підписав закон лише в листопаді.

Новий президент та його команда публічно намагаються дистанціюватися від поганої практики попередників, але спроби прямого впливу на держбанки "за дзвінком", на жаль, їх лише продовжують.

Перший "дзвоник" пролунав, коли СБУ, очолювана ставлеником президента, надіслала керівництву Приватбанку листа з вимогою погоджувати закордонні позови до колишніх власників. Хоча, на думку юристів, СБУ немає таких повноважень, і такий лист можна розцінювати як втручання в господарську діяльність.

Цього разу дзвоник, а точніше, дзвінок із рекомендаціями вже керівникові іншого державного банку – Укрексіму пролунав особисто від президента. Проте, будь-яка практика надання прямих рекомендацій політиками та урядовцями керівництву держбанків може легко бути спотворена, а зловживання нею – призвести до зростання частки проблемних кредитів, за які заплатимо ми за вами під час наступної докапіталізації держбанків.

А як же правильно "вболівати" за малий та середній бізнес?

Держава повинна відігравати більш активну роль під час кризи, зокрема підтримуючи найбільш постраждалий малий та середній бізнес. Але важливо допомагати правильно. Відповідно до найкращих практик корпоративного управління держкомпаніями, держава як власник формує політику власності державного банку, в якій встановлює фінансові та нефінансові цілі.

Незалежна наглядова рада, працюючи в інтересах компанії (банку), наймає топ-менеджмент для реалізації політики власності. При цьому важливо, аби фінансові та нефінансові цілі було збалансовано. Якщо нефінансова ціль державного банку – стимулювати розвиток економіки через підтримку малого бізнесу, це не повинно призводити до його збитковості та перевищення нормативів за часткою проблемних кредитів.

Досягнення цілей держбанків має враховувати інтереси всіх стейкхолдерів (зацікавлених сторін). Банки при видачі кредитів ризикують грошима вкладників. Тому при прийнятті рішення про кредитування або реструктуризацію виданих кредитів банки мають дбати не лише про інтереси власника, а й про інтереси вкладників. Якщо держава як власник прагне збільшення кредитування суспільно важливих проєктів, вона має залучати для цього додаткові джерела коштів, зокрема міжнародних фінансових організацій.

Укрексімбанк у пошуках балансу інтересів

Відповідно до Основних напрямів діяльності Укресімбанку, однією з його цілей є забезпечення "широкого спектру корпоративних банківських послуг для державних підприємств (ДП), великих, середніх та малих підприємств (МСП), орієнтованих на зовнішньоекономічну діяльність, керуючись довгостроковою, затвердженою та орієнтованою на прибуток стратегією".

Як ми уже сказали, частка проблемних кредитів Укресімбанку становить більше половини усього портфелю кредитів. Укрексім є найзбитковішим банком України, хоча й скоротив свій збиток за січень-квітень 2020 до 1,66 млрд грн. За таких умов тиск на банк з метою реструктуризації кредитів лише погіршить його фінансовий стан.

Реструктуризація кредитів, звісно, допоможе позичальникам, але вона у першу чергу повинна враховувати інтереси самого банку, його вкладників, а також народу України як кінцевого бенефіціара цього самого банку. І такі рішення повинні прийматися за правилами — правилами корпоративного управління.

Матеріал підготовлено у співавторстві з Дмитром Яблоновськии, незалежним консультантом з корпоративного управління