Минуло п’ять років від початку роботи над реформою Нової української школи (НУШ) - і ось з’явився новий закон "Про загальну середню освіту". Міносвіти презентує його, як "нові можливості для наших учнів, вчителів та освітніх управлінців" і обіцяє "реальні інструменти, які допоможуть втілити реформу". Однак існує думка, що закон насправді не надає змоги вирішити системні проблеми в освіті, і тому не призведе до очікуваного покращення шкільного життя.

Якщо уважно вивчити перелік "новацій" в законі, нової інформації там вкрай мало. Документ повторює норми, прописані у Законі "Про освіту", ухваленому у 2017 році, а також в постановах і наказах. Не важливо, закладені новації у законі чи у підзаконних актах, якщо вони працюватимуть позитивно. Однак на певний перелік питань, які виникають в процесі реформи НУШ, цей закон відповідей не дає.

Ось список "новацій", які дійсно вже працюють:

1. "Закон гарантує зарахування дітей до початкової школи без жодних конкурсів. При цьому заклад має бути територіально доступним для дітей незалежно від їхнього соціального статусу чи місця народження".

Положення про зарахування, переведення та відрахування учнів до ЗЗСО від 16 квітня 2018 року.

Вже два роки учнів у перший клас набирають без конкурсу, і школа зобов’язана зарахувати усіх учнів, які мешкають на її території обслуговування.

2. Інклюзивність – тобто можливість дітям з особливими освітніми потребами навчатися в звичайних школах за власною освітньою траєкторією – також передбачена документом і гарантується учням.

Норма, передбачена ст. 20 ЗУ "Про освіту".

Школи на вимогу батьків обов’язково відкривають інклюзивні та спеціальні класи для навчання дітей з особливими потребами, а також створюють умови відповідно до індивідуальної програми розвитку з урахуванням всіх потреб і можливостей дитини. Деталі організації інклюзивного навчання у школах МОН вже опублікувало у проекті відповідного Порядку.

Читайте также - Закон о среднем образовании: новый уровень или очередные грабли?

3. Діти на тривалому стаціонарному лікуванні, завдяки ухваленню цього документа, нарешті отримають захищене законом право здобувати освіту в медзакладах.

Це право та механізм його реалізації описані у Положенні про особливості організації форм здобуття загальної середньої освіти в закладах охорони здоров’я, яке МОЗ ухвалило у грудні 2018 року.

4. Побудова індивідуальної освітньої траєкторії.

Цей механізм дає можливість кожному учню гнучко та з урахуванням власних потреб і талантів будувати своє навчання.

Це важливо передусім для дітей з особливими освітніми потребами і тих учнів, що додатково поглиблено навчаються поза школою чи прагнуть навчатись вдома.

Процедура навчання за індивідуальною освітньою програмою описана у Положенні про індивідуальну форму здобуття повної загальної середньої освіти від 12 січня 2016 року (цього літа було внесено зміни). 

Розробка індивідуальної програми розвитку описана у вже згаданому проекті Порядку організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти.

На жаль, цього недостатньо, щоб дозволити учням обирати, які предмети вони хочуть вивчати більш поглиблено. Проте закон не додає нічого до вже наявних правил.

У всьому світі кожна дитина може формувати індивідуальну освітню траєкторію, обираючи предмети для вивчення, особливо у старшій школі, де можна повноцінно сформувати собі профіль. 

Закон запроваджує право учнів обирати курси, навчальні предмети (інтегровані курси). Однак не визначає, яку частку предметів вони можуть обирати, і не зобов’язує школи створювати курси за вибором (попри тривалу дискусію з цього приводу). Тож реалізація цієї норми залежатиме від рішення МОН.

5. Реальна автономія вчителя у підвищенні кваліфікації за власним вибором та за кошт держави. Більше можливостей для педагогічного зростання вчителів.

Новий закон встановлює державні гарантії на підвищення кваліфікації вчителя та передбачає його співфінансування з державного та місцевих бюджетів, можливість підвищувати кваліфікацію у недержавних провайдерів, створення нових центрів професійного розвитку педагогічних працівників.

Це право закладене у ст. 59 та ч. 8 ст. 78 закону "Про освіту" і конкретизоване у новому Порядку підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників від 21 серпня 2019 року, який вже почав діяти.

6. Документ передбачає більше доплат для вчителів.

Зокрема від 10 до 20% від зарплати за завідування ресурсними кімнатами, кабінетами інформатики та спортивними залами. Окрім цього, педагоги зможуть отримувати інші доплати, які, завдяки закону, матиме змогу встановлювати засновник закладу.

Усі нові доплати і надбавки порівняно із версією 1999 року, крім доплати за інтернатуру, перекочували з Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівника освіти 1993 року. Право засновника встановлювати додаткові доплати існувало і досі, воно закріплене у 61 ст. Закону "Про освіту".

7. Безпечне середовище для дітей.

Закон дає можливість батькам супроводжувати дитину з особливими освітніми потребами під час навчання, а також надає гарантії захисту учнів від булінгу.

Протидія булінгу описана внесеними у 2019 році змінами в освітнє законодавство, а МОН вже розробив проект Порядку про реагування на випадки булінгу. У самому законі слово "булінг" трапляється один раз - у глосарії.

8. Ідеологія такої перевірки змінена – вона направлена передусім на підтримку та захист школи та всіх учасників освітнього процесу.

Якщо батьки вбачають проблеми у роботі закладу та вичерпали усі можливості вирішити це разом із адміністрацією школи, інституційний аудит зможе допомогти знайти оптимальний вихід із ситуації.

Таке право було закладено ще у 2017 році законом "Про освіту" та закріплене у Положенні про інституційний аудит.

9. Ухвалений закон відкриває можливість стати вчителем людині з будь-якою, а не лише педагогічною вищою освітою.

Таке право вже закріплене у ст. 58 закону "Про освіту".

10. Новий закон передбачає більше можливостей для шкіл у використанні власних коштів.

Усі перераховані повноваження закладу щодо кадрів і фінансів вже містяться у законі "Про освіту" та Порядку підвищення кваліфікації педпрацівників. Втім, фінансова автономія доступна лише школам, які мають власну бухгалтерію, адже більшість закладів залежать від управлінь освіти.

У законі містяться нові тези та уточнення норм попереднього закону "Про освіту". Запроваджується педагогічна інтернатура для молодих вчителів. Однак багато сумнівів викликає питання, чи буде вона ефективною у школах з низькими рейтингами результатів ЗНО чи таких, де немає інших вчителів галузі інтерна.

Оновили конкурс на посаду директора - з комісії виключити батьків і вчителів, залишивши їм дорадчий голос, але додали представників держави.

Закон дає можливість підтримувати учнів, які відстають у навчанні, розширює права учнівського самоврядування, зобов’язує вчителів знати основи домедичної допомоги і забороняє працювати у школі людям, засудженим за злочини проти статевої недоторканості дитини. Ці зміни дозволять вирівняти освітні шанси для дітей з менш привілейованих родин.

Читайте также - Реформа образования: убивают последнее, что осталось?

На які питання не дає відповіді закон?

Як виглядатиме нова українська профільна школа?

Ми досі не маємо концепції навчання у старшій школі. 

Чи будуть там готові профілі від МОН, як зараз, чи учні зможуть самостійно обирати предмети? Чи ліцеї зможуть навчати лише за однією галуззю, чи обов’язково за кількома? Як гарантувати, що органи місцевого самоврядування будуть відкривати класи за профілями з природничих дисциплін, а не зосередяться на більш популярних напрямках навчання? Хто платитиме за проїзд та проживання учнів, які вступлять до ліцею далеко від дому? Де здобуватиметься профільна освіта професійного спрямування?

Як вирішувати проблему низьких результатів у сільських школах, і що робити із неспроможною мережею шкіл?

Середній розмір сільської школи в Україні - трохи більше ста учнів. Десятки тисяч дітей, замість навчання у класі з однолітками, вчаться сам на сам із вчителем. Деякі з них потім не можуть нормально соціалізуватися. Часто трапляється, що у селі вчитель викладає предмет не свого профілю. Закон лишає мінімальний розмір класу у кількості п’ятьох дітей і не скасовує навчання поза класом, яке позбавляє сільських школярів нормальної освіти.

Як гарантувати достатній рівень фаховості вчителів?

Сучасну систему оцінки педагогів давно критикують, а спосіб, у який вчителям нараховують зарплатню, абсолютно не стимулює їх підвищувати кваліфікацію, працювати більш творчо і результативно. 

Але закон консервує ще радянську систему оплати праці і лишає перехідний варіант оцінки роботи вчителів. Нова процедура сертифікації добровільна і не передбачає наслідків (яких?), а стара процедура атестації - обов’язкова й неефективна.

Добре, що закон про середню освіту нарешті оновили. Однак відсутність у ньому бачення розвитку середньої освіти і вирішення болючих проблем української школи означає, що зарано полегшено видихнути. 

Ключове для успіху реформи завдання – (яке?) - так і не виконано. Для успіху реформи доведеться зробити ще багато змін.