П’ять уроків Другої світової, щоб не було Третьої. Стаття глав МЗС семи країн
Глави МЗС семи країн Європи написали спільну статтю, де описують п’ять уроків Другої світової війни, які світ має засвоїти, щоб завадити Третій світовій.
"Путін фантазує про ще одну Ялту, де зможе провести кордони на карті Європи... Ми не повинні цього допустити... Україна ніколи не прийме жодних обмежень щодо своїх Збройних Сил та оборонних можливостей", – йдеться у статті для The New York Times.
Під цими словами підписалися міністри закордонних справ: України – Андрій Сибіга, Чехії – Ян Ліпавський, Естонії – Маргус Цахкна, Латвії – Байба Браже, Литви – Кястутіс Будріс, Молдови – Міхай Попшой, Польщі – Радослав Сікорський.
LIGA.net подає переклад статті повністю.
У четвер – 80 років з дня закінчення Другої світової війни в Європі. Як лідери країн, які сильно постраждали під час і після війни, надаємо великого значення цій даті. Згадуємо наших полеглих батьків, бабусь і дідусів, інших родичів, які захищали нашу свободу від двох тираній минулого століття. Пам'ятаємо всіх, хто загинув, зокрема щонайменше 6 млн євреїв, убитих під час Голокосту нацистами та їхніми колабораціоністами. Пам'ятаємо мільйони жертв радянських репресій, які невпинно тривали по той бік залізної завіси, коли Європа возз'єднувалася та відбудовувалась.
Сенс вшанування в тому, щоб винести необхідні уроки і запобігти повторенню помилок. У нас є п’ять уроків із Другої світової війни, якими хочемо поділитися. Вони критично важливі для розуміння того, як відновити та підтримувати довготривалий і справедливий мир і безпеку в Європі сьогодні, коли вона знову під загрозою.
Як і великі війни минулого, масштабна агресія Росії проти України розділила ХХІ століття на до і після. Попри переважну силу суперників, Україні вдалося відбити атаку і звільнити понад половину нещодавно окупованої території.
Але навіть після того, як у бою загинули чи були поранені понад 950 000 російських солдатів, Росія не відмовилася від своїх агресивних планів.
Президент Росії Володимир Путін сподівається використати геополітичний момент на свою користь і домогтися поступок від України та її партнерів. Москва дедалі більше залучає до війни інші режими-ізгої, як-от Іран і Північна Корея, що загрожує безпеці не лише Європи, а й Індо-Тихоокеанського регіону та Близького Сходу.
Вивчення уроків минулого – критично важливе сьогодні, коли Україна, ЄС та США працюють над досягненням миру. Агресивна війна Росії зруйнувала повоєнну архітектуру безпеки та міжнародну систему, що ґрунтується на статуті ООН та Гельсінських угодах. Її завершення стане основою для нової архітектури. Пропонуємо уроки Другої світової, які необхідно врахувати, якщо хочемо створити міцний мир в Україні, а не паузу перед наступним катастрофічним глобальним конфліктом.
Заспокоєння агресора призводить до більшої агресії
Поступки щодо незаконних територіальних претензій – катастрофічна помилка. Поділ Чехословаччини у 1938 році лише підживив апетити нацистської Німеччини та призвів до глобальної війни. Вивчивши цей урок, Україна ніколи не прийме легітимізацію окупації та анексії Росією будь-якої частини України. Повага до територіальної цілісності – фундаментальний принцип міжнародного права. Не буде миру та безпеки коштом народу України, незалежності, суверенітету чи територіальної цілісності.
Сфери впливу ніколи не приносять миру та стабільності
Вони приносять гноблення. Друга світова розпочалася, коли нацистська Німеччина напала на Польщу 1 вересня 1939 року, через тиждень після підписання пакту Молотова-Ріббентропа та секретних протоколів до нього між СРСР та Третім Рейхом, які погодилися на розділ Польщі, країн Балтії та решти Європи.
Так само переможці прагнули встановити та закріпити сфери впливу на зустрічі в Ялті у 1945 році. Припинення вогню в Європі 8 травня 1945 року не принесло свободи багатьом європейським країнам. Вони залишалися під радянською окупацією та контролем і страждали протягом десятиліть міжнародних злочинів, гноблення та відсутності свободи. Для багатьох наших держав і народів цей кошмар закінчився лише через п'ять десятиліть, з відновленням суверенітету та незалежності у 1989-1991 роках.
Сьогодні Путін фантазує про ще одну Ялту, де зможе провести кордони на карті Європи, вкотре підриваючи міжнародне право та право країн-сусідів Росії робити власний вибір і ухвалювати рішення. Ми ніколи не повинні цього допустити.
Наша принципова позиція – жодна третя країна не має права вето щодо вибору союзів та альянсів України чи будь-якої іншої країни. Україна вже зробила вибір на користь Європейського Союзу та НАТО, і Кремль не має цього змінювати.
Відсутність відповідальності породжує майбутні злочини
На відміну від злочинів СРСР, нацистські злочини широко викриті, засуджені, розслідувані та переслідувані у суді. Дуже важливо, щоб обидві тоталітарні ідеології – нацизм і радянська – отримали належну оцінку в Європі.
Потрібно пролити більше світла на злочини радянського режиму, зокрема депортації та страти політв'язнів у наших країнах, руйнування центру Києва і дамби Дніпровської ГЕС під час відступу радянських військ у 1941-му, масові депортації наших народів до Сибіру, жорстокі репресії проти учасників антирадянських рухів та геноцид кримських татар шляхом депортації з рідної землі у 1944-му. Це лише деякі зі злочинів.
Сотні тисяч людей були силоміць вивезені з їхніх домівок, багатьох завантажили у вагони для худоби та відправили до віддалених регіонів Сибіру лише з країн Балтії. Злочин Голодомору – геноциду, в якому мільйони українців померли від голоду – має займати більш помітне місце в європейській історичній пам’яті.
Радянські злочини мають бути засуджені. Зокрема, скоєні під час радянської окупації Європи після Другої світової. Нездатність Росії засудити сталінізм та компенсувати збитки, завдані окупацією, та відчуття безкарності призвели до реваншизму та агресії проти Грузії та України. Це підкреслює важливість відповідальності за нинішні злочини Росії, зокрема після майбутнього падіння режиму Путіна.
Історичні маніпуляції мають бути виправлені
Росія продовжує війну проти України та посилює ворожі дії щодо демократичних європейських країн, тож потреба просувати спільні європейські наративи пам'яті на всьому континенті та за його межами більш нагальна, ніж будь-коли. Правдива оцінка та глибоке розуміння історії формують основу демократичної стійкості. Ми всі готові протистояти дезінформації та спробам Росії переписати європейську історію.
Росія не має права монополізувати перемогу над нацизмом, яку здобули багато націй та народів. Навіть Червона армія була багатонаціональною. У її лавах воювало понад 6 млн українців. Замість того, щоб вшановувати пам'ять жертв Другої світової, режим Путіна створив потворний культ, використовуючи колективну перемогу над нацистами для виправдання своєї нинішньої агресії та звірств проти українців.
Парад 9 травня, яким Росія щороку відзначає перемогу СРСР над нацистською Німеччиною, задуманий як прославляння цього культу. Путін використає його, щоб зібрати більше росіян на передову, зміцнити режим і створити враження, що його міжнародна ізоляція згасає. Ці плани мають провалитися.
Як сказав Зеленський: "Свобода має бути озброєна краще за тиранію"
За нинішнього серйозного дефіциту безпеки достатні оборонні можливості є обов'язковими. Si vis pacem, para bellum, тобто "Хочеш миру – готуйся до війни".
Україна ніколи не прийме жодних обмежень щодо своїх Збройних Сил, оборонних можливостей чи допомоги. Натомість Київ працює над розширенням виробництва оборонної промисловості та досягненням оборонної самодостатності.
Засвоєння цих простих, але важливих уроків Другої світової – критично важливі як для запобігання спалаху Третьої світової війни, так і для переосмислення справедливої міжнародної системи з реальними гарантіями безпеки для мирних демократичних держав, яка передбачає відповідальність агресорів та їх стримування. Маємо уникати повторення помилок, які призвели до Другої світової та подальшої Ялтинської системи.
Ми впевнені, що з достатньою рішучістю зможемо досягти кращих результатів, захистити наші принципи та забезпечити вільну, єдину та безпечну Європу. Ми будемо продовжувати працювати разом для досягнення цієї мети.
Ніколи більше. Це спільне попередження для країн, на які поширилася дія Мюнхенської змови, пакту Молотова-Ріббентропа та Ялтинської угоди.