"Кожен з нас – президент. Не 73%, які за мене голосували, а всі 100% українців. Це не моя, це наша спільна перемога. І це – наш спільний шанс".

Так Володимир Зеленський говорив 20 травня 2019 року – у день, коли став шостим президентом незалежної України. На площі перед Верховною Радою на нього чекали його прихильники та колеги по гумористичному цеху. Хто слідкував за тим днем, напевно, досі пам'ятають, як він "у стрибку" цілував голову Євгена Кошового.

Зеленський йшов на інавгурацію успішним коміком, який взяв неймовірну політичну висоту – і став господарем головного кабінету в Офісі президента (ОП). Він обіцяв нову політику – без цинізму та кулуарів. І говорив простими словами. Про мир, якого хоче кожен. Про те, що з Путіним треба розмовляти, бо неможливо припинити війну без діалогу. Що робитиме все, аби "українці більше не плакали".

"Я точно не боюсь ухвалювати складні рішення, я готовий втрачати свої рейтинги, і якщо буде потрібно – я без вагань готовий втратити свою посаду, щоб тільки настав мир. Не втрачаючи наших територій", – говорив Зеленський під час інавгурації.

Та минуло шість років. Україна вже третій рік у великій війні. Частину свого оточення, яке йшло з ним на вибори, президент звільнив, частину звинуватили в корупції. Дипломатія перетворилася на фронт. І навіть інтонації Зеленського змінилися.

Відключити

Ми порівняли заяви Зеленського шість років тому із тим, що він говорить зараз. Щодо питань війни, Путіна, корупції, оточення та міжнародної підтримки.

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку. Перейдіть до повної версії сторінки.
Володимир Зеленськийвійнаволодимир путінОфіс президентарічницяоточеннякадрова політикаінавгурація