Стратегічна зовнішньополітична мета української держави залишається незмінною – вступ до НАТО і Євросоюзу. Абсолютна більшість українців, за даними різних соціологічних досліджень, також підтримують європейську і євроатлантичну інтеграцію України. Щобільше, ці процеси набувають для нас додаткової актуальності як гарантії безпеки України в повоєнний період.

Однак останнім часом стає дедалі очевиднішим, що на нашому шляху до НАТО і Євросоюзу виникають нові проблеми і перешкоди або ті проблеми, які існували і раніше, значно посилюються і ускладнюються. Власне, це і засвідчили нещодавні саміти НАТО і ЄС. Потрібен ретельний аналіз нової зовнішньополітичної ситуації і, можливо, ситуативна корекція нашої взаємодії з НАТО і Євросоюзом. Йдеться не про зміну стратегії, а, скоріше, про більшу тактичну гнучкість. В широкому сенсі нам треба знайти відповідь на запитання: як поєднати бажане і можливе в процесах євроатлантичної і європейської інтеграції?

Готової відповіді на це запитання не має, тому що суттєво змінюється внутрішня ситуація в НАТО (внаслідок особливостей зовнішньої політики президента США Д.Трампа), посилюються внутрішні проблеми і в ЄС (особливо в процесі ухвалення спільних рішень). Стан справ з нашою інтеграцією до Північноатлантичного альянсу і до Євросоюзу зараз також помітно відрізняється.

Найбільш суперечливою і навіть парадоксальною є наша нинішня ситуація у відносинах з НАТО.

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку. Перейдіть до повної версії сторінки.