Мене розкрита корупція ніяк не демотивує платити податки в Україні, донатити на збори друзів, що служать, та у три фонди, яким я довіряю.

Бо я і так розумів, що корупція є, та приблизно уявляв собі її обсяги.

В кожній системі є неефективність і втрати енергії. ККД мого дизеля взагалі менше ніж 45%, але я ж його заправляю. Бо це моє авто і везе мене, куди треба.

Тобто мені важливіше усвідомлення, чи держава рухається в правильному напрямку, чи є у неї майбутнє чи ні.

У 2010-2013 роках було очевидно, що держава, захоплена донецькими та олігархами, везе нас у клептократію й повзучу окупацію без майбутнього.

Читайте також
Хрещений син, Енергоатом та РФ. Як Деркач допомагав Москві захоплювати українську енергетику

Більшість моїх друзів емігрували саме тоді, через це усвідомлення. Ті, хто не хотіли емігрувати та не хотіли миритися – вийшли на Майдан.

Зараз, попри все, я вважаю, що ми рухаємося в правильному напрямку. Тому податки, донати і тиск на владу, щоб не втрачала береги в умовах невизначено довгої паузи електорального циклу – мінімальний громадянський обов'язок, який треба виконувати в тилу.

Оригінал

Хочете стати колумністом LIGA.net – пишіть нам на пошту. Але спершу, будь ласка, ознайомтесь із нашими вимогами до колонок.

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
громадянське суспільствокорупція в Україніміндічгейт