Повний супровід. Як засновник юрфірми MORIS Андрій Романчук долучився до "Хартії" та що це їй дало

Рік тому керівний партнер і один із засновників юридичної компанії MORIS, яка входить у топ-5 юридичних компаній, що вплинули на розвиток ринку, Андрій Романчук мобілізувався до 13 бригади НГУ "Хартія". Зараз Андрій очолює організаційно-правову роботу в корпусі, а MORIS стала першою компанією в Україні, що взяла на юридичний супровід pro bono корпус Сил оборони. Завдання від "Хартії" займають половину робочого часу співробітників MORIS.

Як влаштована взаємодія компанії з "Хартією" і чому мобілізація – найкращий спосіб заглибитись у юридичні справи бойового підрозділу – у матеріалі LIGA.net.

Мрія, що здійснилася

Андрію Романчуку 47 років. Ще у школі він твердо вирішив: хоче стати юристом. "Це як рок-н-рол, як любов, – відповідає Романчук на запитання, як обирав професію, й додає: – Я не пам'ятаю, ким хотів стати в дитинстві. З дев’ятого класу я на 100% був впевнений, що хочу бути юристом. Мені подобалося спілкуватися з людьми, переконувати їх. Причому я чітко розумів, що хочу бути саме правником, який захищає, а не звинувачує".

Подорослішавши, Андрій почав втілювати шкільне бажання в життя. Отримав диплом юриста в Прикарпатському університеті рідного Івано-Франківська, а потім – ще один на факультеті міжнародного права і бізнесу у Львівському національному університеті. Паралельно долучався до активізму: ще школярем за радянських часів був у тоді забороненій скаутській організації "Пласт" на Івано-Франківщині, студентом – у "Студентському Братстві".

"Громадська робота здебільшого стосується захисту прав чи інтересів, юриспруденція – це теж про права, тільки на професійному рівні, – пояснює Андрій. – Мене завжди приваблювали проєкти, в яких треба було будувати юридичні стратегії. Це починалося зі студентських страйків та впровадження студентського самоврядування – саме тоді я вперше відчув тонку межу між громадським активізмом та необхідністю дотримуватися законодавства та перебувати в правовому полі".

Після випуску будував адвокатську кар’єру й врешті у 2004-му разом із партнером заснував в Івано-Франківську компанію MORIS. У 2007-му усім складом вона переїхала в Київ, відтоді Романчук жив у столиці.

Сьогодні MORIS – флагман українського юридичного ринку, компанія повного циклу з фокусом на корпоративному праві й M&A (mergers and acquisitions – злиття і поглинання), а також на вирішенні спорів, кримінальному, податковому, банківському, аграрному праві тощо.

Від початку російсько-української війни у 2014-му компанія почала допомагати війську: бійцям, ветеранським та благодійним організаціям.

"Все почалося з п’яти пікапів, які ми купили для одного франківського підрозділу, що вирушав у зону АТО, тоді це було ще новим і дивним, – пригадує Романчук. – Згодом до нас стали звертатися не лише за фінансовою підтримкою, а й за юридичною".

Працювати та підтримувати військових

Вранці 24 лютого 2022-го Романчук із партнерами приїхали у рідний Франківськ: на цю дату планувались установчі збори Івано-Франківської бізнес-асоціації.

Тоді в Івано-Франківську розробляли стратегію розвитку міста, й MORIS залучили як експерта. Проте виявилося, що на рівні міста немає організації, що об'єднувала б місцевий бізнес. Тож компанія виступила "модераторами" такого процесу.

Над створенням бізнес-асоціації на той момент працювали вже пів року. Й чергову зустріч випадково призначили саме на день, який українці не забудуть ніколи.

"Я не вірив, що почнеться повномасштабне вторгнення, – зізнається Андрій. – Напередодні в чаті всі учасники установчих зборів проголосували, що ми збираємося 24 лютого о 15:00. Тож я і деякі партнери з фірми рушили у Франківськ. Я заїхав до батьків, вони живуть поблизу аеропорту. І десь о п'ятій ранку, коли по ньому прилетіли перші ракети, зрозумів, що історія серйозна".

Тоді створення бізнес-асоціації відклали. Натомість юристи ініціювали створення волонтерського координаційного центру Save Ukraine Now. Він і досі працює за підтримки локальних бізнесів і громад, забезпечуючи прикарпатські підрозділи на передовій усім необхідним.

"Частина юристів була в Івано-Франківську, інша долучилася з Києва онлайн. Ми шукали бронежилети, шоломи, спорядження для перших батальйонів, що висувалися на передову", – розповідає Романчук.

"Тоді було багато іноземних контрактів щодо імпорту в Україну спорядження, зокрема військового чи подвійного призначення. Практики майже ні в кого не було. Було важливо провести всі етапи таких постачань. Здебільшого це стосувалося законодавства декількох країн, також важливо було верифікувати постачальника, провести його комплаєнс (система процедур, правил і заходів контролю, спрямована на дотримання законодавства. – LIGA.net) та перевірити, чи здатен він зробити таке постачання.

Робота тривала вдень і вночі. Вона наповнила життя, не дала розгубитися, бо всі усвідомлювали, що роблять щось справді важливе".

Волонтерство дозволило втримати й зміцнити колектив компанії. А вже влітку 2022-го почав повертатися до життя ринок юридичних послуг. Утім, команда MORIS не зупиняла підтримку війська pro bono, поєднуючи волонтерство з бізнесом. Підтримували "Азов", десяту окрему гірсько-штурмову бригаду "Едельвейс", 102 бригаду ТрО, Третю окрему штурмову бригаду та інші підрозділи.

"Ми захищали та захищаємо тих, хто захищає нас", – каже Романчук.

Також з 2022-го MORIS як юридичну компанію залучили до супроводу особливо складних справ Генштабу. Знаковий кейс у її портфоліо – історія зі спадком для тодішнього головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. У 2023-го юристи компанії успішно організували процес передання для ЗСУ $1 000 000, які йому заповів громадянин США українського походження.

Тоді Андрій був впевнений, що як цивільні вони з командою роблять максимум.

Як Романчук прийшов у "Хартію"

Втім, на третій рік повномасштабної війни Андрій Романчук усвідомив: попри тісний контакт із підрозділами, щоб розуміти всі процеси зсередини, йому потрібно повноцінно бути у війську.

"Я бачив, з чим стикаються юристи в бойових бригадах. Це було надто сумно, – каже Андрій. – Юристів у бойових підрозділах недостатньо, у них фізично не вистачає часу на супровід усіх процесів, підготовку та участь у судових засіданнях. Юридична робота в бойовій бригаді дуже багатогранна – від договорів та судів до консультацій про дотримання міжнародного гуманітарного права. Якщо ти її справді намагаєшся виконати, а не скинути на інші служби, то є над чим працювати. Тож я дійшов висновку, що треба зануритися, щоб зрозуміти, як ці організми функціонують, яка допомога і підтримка їм потрібна. І так зрозумів, що треба мобілізуватися. Долучитись до якоїсь бригади, і щоб компанія надавала їй юридичний супровід".

П’ятого вересня 2024-го на заході до Дня благодійності Андрій познайомився з Всеволодом Кожемяко, харківським підприємцем і співзасновником добровольчого підрозділу "Хартія", з якого врешті виросла 13 бригада НГУ. Тоді Романчук знав лише, що це прогресивний підрозділ, який швидко розвивається.

Кожемяко одразу запросив його до "Хартії": роздивитися, як все влаштовано, а тоді вже ухвалити рішення. За кілька днів Андрій поїхав до Харкова. А вже через два тижні почав передавати справи в компанії:

"Я побачив: там реально сила-силенна роботи, – згадує він. – "Хартія" – це екосистема: і бригада, і громадська організація, і благодійний фонд. Це проєкти з інтелектуальних прав, бо підрозділ проводить багато публічних заходів, це закупки й перевірка контрагентів… Я зрозумів, що це мій об'єм та масштаб. І вже після розмови та знайомства з тодішнім командиром бригади (зараз – командир корпусу "Хартія". – LIGA.net) полковником Ігорем Оболєнським вирішив мобілізуватися в "Хартію". Його широта бачення і розуміння процесів переконали мене, що ми дійсно будуємо нове українське військо".

26 листопада 2024-го Романчук офіційно приєднався до лав бригади. Паралельно готував до цього родину.

"Коли я сказав родичам, що мобілізуюся, дуже розхвилювалися всі – діти, дружина, мама, сестра, – згадує Андрій. – Проте коли емоції вщухли, вони сказали, що і так розуміли, що я врешті мобілізуюся. Мабуть, підсвідомо були готові до цього".

З перших днів служби Андрія прозвали на честь його компанії – Морісом. Коли настав час обрати позивний, він вирішив, що це найкращий варіант.

Новобранець Моріс – "по духу західняк, за переконаннями – великодержавний українець" – швидко полюбив місто-форпост на сході, в яке йому довелося переїхати, щоб бути ближче до смуги відповідальності своєї бригади.

"Я закохався в Харків, – зізнається він. – Ті люди, які залишилися тут, дуже щирі, відверті. Це інший патріотизм, ніж на Галичині, на Франківщині. Насправді те, що Галичина переживала в 1940-1950-х, Харківщина переживає зараз. Мені імпонує вираз, який я почув від командира корпусу "Хартії": "100 років тому ми воювали під Збручем або під Львовом, а зараз воюємо під Харковом, тобто ми просуваємося". Тому в Харкові мені неймовірно подобається, попри постійні тривоги".

50% робочого часу – "Хартії"

У компанії рішення керівного партнера підтримали. Й одразу почали вибудовувати взаємодію з "Хартією". Навесні 2025-го на базі бригади створили корпус НГУ, тож обсяг завдань значно зріс – і юристам теж потрібно було це враховувати.

"Перед формуванням корпусу командир спитав мене: "Скільки для нього треба юристів?" Знаючи штати, я відповів: "Мені однаково, пане командире", – згадує Романчук. – Якщо ми хочемо якісно побудувати роботу, то MORIS буде не просто волонтерити у вільний від роботи час, а працюватиме так, як з топовим клієнтом. Юристів закріплять за напрямками та практиками – і будуть все супроводжувати".

Андрій порівнює корпус із великою холдинговою компанією на 15 000 працівників, яка зазвичай має 100-120 юристів у штаті. У корпусі ж чисельність військовослужбовців у рази більша. Здавалося б, на таку кількість треба цілий батальйон юристів, але у штаті їх було… троє.

Щойно об’єм завдань став надто великим, для того щоб впоратися з ним в режимі волонтерства, ми вибудували все як бізнес-процес, – пояснює старший партнер MORIS Мар’ян Мартинюк. – Тобто ми сприймаємо "Хартію" як одного з наших топових клієнтів.

У 2024-му, кажуть у компанії, юридичний супровід "Хартії" займав 40% робочого часу юристів, цьогоріч – половину. Частина колективу зайнята завданнями від "Хартії" full time.

"Просто почали працювати більше, – каже Романчук. – Попри війну, юридичний ринок існує, і роботи в цьому секторі багато. Важливо не втратити клієнтів, з якими компанія працює багато років. Тому часто наші юристи працюють і за межами робочого графіку, і у вихідні, дотримуючись основного принципу: або ти у війську, або ти для війська. Також вдалося зібрати команду юристів у відділі юридичного забезпечення корпусу "Хартія", що професійно розподіляє завдання та правильно вибудовує процеси".

MORIS допомагає розбудувати юридичну структуру і процеси в корпусі та бригадах, що входять до нього. Юристи займаються "нормативкою" – аналізують, готують, систематизують. Ведуть значний обсяг договірної роботи для корпусу і благодійного фонду "Хартії". Супроводжують закупівлі й перевіряють контрагентів. Також MORIS допомагає родинам військовослужбовців у складних випадках – наприклад, коли боєць зник безвісти. Юристи компанії представляють бригади корпусу в суді.

"Різниця з цивільною роботою в тому, що в армії, крім загального законодавства, діє ще й спеціальне законодавство та "нормативка". Є багато постанов, наказів, статутів… Достатньо велика зарегульованість процесів, – пояснює Андрій. – У нас у деяких бригадах понад 150 судових проваджень. Ті кілька штатних юристів, які є в бригадах, фізично не можуть потягнути такий обсяг самотужки. А юрфірма в спокійному київському офісі, отримавши доступ до матеріалів, може".

Партнерство з досвідченими юристами також дає військовим раніше недоступні інструменти впливу, наприклад, на недобросовісних контрагентів.

"У нас є деякі постачальники, які не виконали угоди, – розповідає Андрій. – Ми їх караємо показово, щоб іншим навіть не кортіло. Арештовуємо рахунки й стягуємо гроші, закриваємо виїзд за кордон, ініціюємо кримінальне переслідування. Як кажуть на юридичному сленгу – "доганяємо". Бо не можна кидати армію на гроші".

Крім того, компанія продовжує підтримувати "Хартію", фінансуючи окремі культурно-мистецькі та соціальні проєкти.

Готові до реформування війська

"Насправді, ця історія про цінності", – каже старший партнер MORIS Мар’ян Мартинюк з інтонацією людини, яка соромиться поєднання банальності й пафосу.

"Бо ти просто розумієш, що твоя країна інакше не виживе. То хіба ти не будеш цього робити? – пояснює він. – Зрештою, йдеться про наш бізнес, про наші гроші. І ми так собі вирішили".

Витрати на зарплату юристам, залученим до супроводу "Хартії", в компанії обліковують як інвестицію. Фактично компанія свідомо обмежила прибуток, вкладаючи гроші й час працівників у оборону країни.

"Ми могли б зайняти цих фахівців іншою роботою чи й скоротити, – каже Мартинюк. – Дякувати Богу, ми спроможні заробити на оплату наших витрат. Причому на такому рівні, щоб залишатися конкурентоспроможними".

Продавати консалтингові послуги на ринку репутація помічника армії не допомагає. Але саме завдяки новій місії компанія зберігає великий колектив, розвиває практики й експертизу у військовому праві.

Глибока інтеграція в оборонний сектор також дозволяє MORIS систематизувати знання про недоліки, прогалини й суперечності в нормативній базі, яка регулює діяльність війська. Сили оборони потребують реформування, каже Романчук, щоб зупинити ворога і не допустити повторення війни в майбутньому. Якщо у держави буде запит, його компанія готова запропонувати свою експертизу, щоб зробити українське військо сильнішим.

"Ми вирішили: будемо фіксувати проблематику, що ускладнює армії життя і ведення бойових дій, – пояснює Андрій. – На жаль, вся нормативна база з радянських часів, в незалежній Україні, в мирний час, її просто накопичували й не адаптували до актуальних вимог. Тому тут у нас дуже багато роботи".

Що можуть зробити інші компанії

Багато українських компаній вже змінили чи змінюють свою корпоративну культуру під вимоги воєнного часу: проводять хвилину мовчання о дев’ятій ранку, створюють програми турботи для мобілізованих співробітників, ветеранів та родин загиблих, фінансово підтримують підрозділи.

У MORIS вважають: на четвертому році екзистенційної війни цього недостатньо. Бізнес може більше. Він може стати частиною національного опору.

У компанії говорять про тривимірну залученість до справи оборони. Перший вимір – професійний: юридичний консалтинг, супровід військових підрозділів. Другий – фінансова підтримка. Третій – особиста участь у службі, мобілізація.

"Підхід MORIS такий, що в війні ти маєш брати участь не тільки грошима, – пояснює Андрій Романчук. – Якщо ти своїми знаннями, досвідом досягнув якихось висот у бізнесі, то, будь ласка, досягни такої ж планки у війську. Бо особиста, безпосередня участь вкрай важлива".

Андрій впевнений, що партнерство "Хартії" і MORIS можна наслідувати та масштабувати. В Україні, нагадує він, є понад сотня якісних юридичних компаній. Перша двадцятка з рейтингу могла б взяти на супровід корпуси, решта – бригади.

"Не треба говорити: "Я тут вирішив у п’ятницю пів дня приділити увагу соціальному супроводу сім'ї військовослужбовця…" На четвертому році повномасштабної війни воно вже як пісок на зубах скрипить, – каже Романчук. – Просто візьміть на якісний супровід корпуси. І на фронті в певному секторі стане легше працювати, легше піде з якимось озброєнням, постачаннями, легше буде уникнути недобросовісного контрагента... Буде значно простіше працювати".

***

З мобілізації Андрія минув вже рік, який пролетів для нього вкрай швидко. Про своє рішення, каже Романчук, він не пошкодував жодного дня. У війську юрист отримав новий досвід та познайомився з людьми, з якими навряд чи б перетнувся і потоваришував у цивільному житті.

"У певному віці – а мені зараз 47 – у тебе немає шансу завести нових друзів і отримати нові виклики, ти живеш у своїй бульбашці, відбудовував систему, що працює, – каже Романчук. – Натомість тут я отримав чимало нових знань, які неможливо здобути ніяк, окрім як бути в цьому вирі подій. А також багатезно контактів і нових друзів – коло спілкування розширилося разів у п’ять. Цей драйв 24/7 мені дуже подобається та імпонує".

Наразі Андрій не будує планів на цивільне життя. Й не виключає, що залишиться у війську і після війни:

"Я вдячний своїм бізнес-партнерам, бо цей рік взагалі не займався бізнесом, вони дали мені можливість абстрагуватися від нього. Адже ти не можеш трошки бути в бізнесі, а трошки – в армії. До того ж я люблю віддаватися на повну. Я не впевнений, чи повернуся в бізнес. Все залежить від того, як розвиватимуться події у країні, бо побудова нового українського війська для нас – це питання і розвитку, і виживання, і економіки, і людей. Я впевнений, що і після завершення війни команда "Хартії" – люди, які будують нове українське військо, – збережеться, і я готовий із нею й надалі працювати".