Де наші дороги? Це питання ставить собі майже щодня кожен з 14 мільйонів українців, які їздять за кермом авто. Певен, що всі інші запитують себе про це ще частіше, адже громадський транспорт ще краще карбує дорожній ландшафт на сідницях своїх пасажирів.

Новий уряд радісно звітує про перемогу над бездоріжжям. Та чи справді в нас ідуть успішні реформи дорожнього сектору, чи це лише імітація та показуха? Нумо розберемося.


Для початку згадаємо, що уряд планував зробити. Заходимо на сайт МІУ у розділ реформи та читаємо, що реформування дорожнього сектору передбачало такі кроки:

- запровадження суворого вагового контролю (нова УкртрансБезпека з ринковими зарплатами, персональними відеореєстраторами аналогічно новій поліції, 70+ мобільних вагових комплексів та 200+ стаціонарних, підвищення штрафів у 10 разів, запровадження відповідальності не лише перевізника, але й відправника/завантажувача);

- забезпечення достатнього та ритмічного фінансування дорожньої галузі (дорожній фонд, ринкові зарплати в галузі, які платяться вчасно, запровадження плати за проїзд великовагового транспорту тощо);

- забезпечення якісного виконання дорожніх робіт, запровадження незалежного контролю та гарантії якості;

- нова система управління: децентралізація (передання доріг місцевого значення з відповідним фінансуванням та облавтодорами на місця) і розділення критичних повноважень (Замовник, Виконавець та Контролер);

- створення конкурентного дорожнього ринку, ліквідація монополії Укравтодору (державна компанія повинна була залишитись виключно Замовником всіх робіт, все інше передати приватному ринку);

- забезпечення прозорості й відкритості: публічні дані та громадський контроль.

Що ж зроблено за кожним з напрямів? Результати загалом невтішні. Реформа буксує, на багатьох напрямах відбувається її саботаж, а часто-густо й розворот на 180 градусів до старих "перевірених" методів управління, які призвели до колапсу цього сектору в минулому.

Напрямок реформи: запровадження ефективного вагового контролю.

Статус: безнадійно провалено за всіма пунктами:

- нова УкртрансБезпека так і не отримала ринкових зарплат або мотивації у вигляді відсотку від зібраних штрафів;

- не закуплено нагрудні відеореєстратори, як у нової поліції. У результаті людський фактор нікуди не подівся, контролю за діями інспекторів немає і корупція на дороги повернулася миттєво;

- не закуплено мобільні вагові комплекси та не розпочато роботу над закупівлею стаціонарних. Інспектори навіть якби хотіли, але не мають інструменту контролю - наразі маємо по одному мобільному ваговому комплексу на область;

- не посилено відповідальність за порушення: автотранспортне лоббі в Раді показало своє справжнє обличчя й парламент відхилив внесені урядом Гройсмана законопроекти про посилення вагового контролю.

Читайте також Дороги позора. 10 самых плохих автомагистралей Украины

Далі можна було б не продовжувати. Адже без ефективного вагового контролю немає сенсу взагалі розпочинати ремонти доріг. Адже поки власники вантажівок возять вантажі, систематично перевищуючи норми навантаження на вісь у рази, вони знищують відремонтовані дороги за 1-2 роки, тоді як капітальний строк їх служби має складати не менше 10 років.

Напрямок реформи: забезпечення достатнього та ритмічного фінансування дорожньої галузі.

Статус: сумнівний. Наразі проблему не вирішено, а прийняті закони по суті перекладають її на наступний уряд:

- і справді, уряд подав два дорожніх законопроекти, парламент проголосував за, і навіть президент підписав. Це закони №4014а та №4015а "Про Дорожній фонд" (їх попередня редакція за №2724 та №2725 минулого року, на жаль, не набрала необхідної кількості голосіву Раді);

- проте запуск Дорожнього фонду перенесли з 2017 на початок 2018 року з подальшим фінансуванням у розмірі 50% надходжень від акцизу на нафтопродукти у 2018 році, 75% - у 2019 році і 100% - у 2020 році;

- при необхідних 50 млрд грн на рік минулого року із зібраних до державного бюджету 35 млрд грн дорожніх акцізів на дороги було виділено лише 4 млрд, а цього - 6,5 млрд грн. Тобто гроші з автомобілістів збирають справно, а віддадуть лише у 2018-му. І невідомо, чи не відкладуть потім ці норми ще на декілька років;

Читайте також - В глубокой яме. Почему в Украине плохие дороги и как это изменить

- тобто найближчими роками дорожні акцизи продовжать "пиляти" у непрозорий спосіб. Враховуючи те, що уряди в Україні змінюються щороку, нинішні чиновники, по суті, вирішили перекласти відповідальність за дорожні проблеми на своїх наступників.

Напрямок реформи: забезпечення якісного виконання дорожніх робіт, незалежний контроль та гарантії якості.

Статус: реванш системи. Розворот на 180 градусів:

- Укравтодором відмінено тендер на закупівлю послуг з незалежного контролю якості робіт за кошти Світового банку на 2016 рік. Вважають недоцільним. При тому що в тендер прийшло сім професійних компаній світового рівня;

- після цього Укравтодором проведено тендер на 20 млн грн на контроль якості всіх дорожніх робіт на 2016 рік. У тендер прийшла єдина компанія - дочірня структура Укравтодору ДорЦентр, яка його і виграла тендер. Решта Укравтодору "не підійшли" за кваліфікаційними вимогами;

- головою ДорЦентру призначили пана Батуріна, якому терміново знадобилася реабілітація після того, як Саакашвілі з тріском звільнив його за масштабні порушення в Одеській області. Тепер він імітує якісний контроль усіх дорожніх робіт по всій Україні.

Напрямок реформи: нова система управління, децентралізація та розділення критичних повноважень.

Статус: виконується частково:

- прийнято багатостраждальний законопроект №0954 Про децентралізацію доріг, який передбачає передання доріг місцевого значення зі сфери управління Укравтодору в управління місцевим органам влади. Проте передання доріг місцевого значення на місця набере чинності лише з 1 січня 2018 року. Знову майстерний "пас проблеми у світле майбутнє";

- запровадження системи ФІДІК. Проект постанови напрацьовано та передано на затвердження уряду, проте досі не прийнято, тому це завдання наразі не виконано;

- згідно з планом реформ, із трьох функцій (замовник, виконавець та контролер) Укравтодор мав залишитись виключно замовником дорожніх робіт. Дві інші функції мали бути віддані на ринок. Цього не тільки не сталося, але й відбувся розворот на 180 градусів. Ліквідація ПАТ ДАК припинена. Тобто дочірня структура Укравтодору продовжить виконувати роботи, так само контролером екслюзивно залишається дочірня компанія ДорЦентр;

- ДП ДорЦентр планувалося підпорядковувати напряму міністру та залишити в нього лише функцію організації незалежного контролю якості, а не виконавця цього контролю. Не тільки не зроблено, але й скасовано прозорий та довгоочікуваний тендер на закупівлю таких послуг у провідних міжнародних компаній;

- ДП ДорІнвест, що здійснює реалізацію проектів, які фінансуються міжнародними банками, планувалося підпорядкувати напряму міністру та суттєво посилити його кадровий потенціал. Керівника було змінено, проте це наразі не дало результатів. Ситуація з виконанням проектів продовжує погіршуватись, і банки почали відкликати фінансування, яке було виділено Україні.

Напрямок реформи: створення конкурентного дорожнього ринку, ліквідація монополії Укравтодору.

Статус: реванш системи. Розворот на 180 градусів:

- було запущено процедуру ліквідації абсолютно корумпованої та доведеної до ручки ПАТ ДАК Дороги України (20 000 співробітників облавтодорів та райавтодорів) та ініційовано передання облавтодорів у підпорядкування місцевим органам влади з їх подальшою реорганізацією чи ліквідацією;

- на жаль, уряд пана Гройсмана, з подачі Укравтодору та пана Омеляна, раптово передумав, відмінив ліквідацію та вирішив "оздоровлювати" компанію. А це, по суті, збереження наявних корупційних потоків - не більше й не менше. Адже перезапустити цю компанію неможливо, як і стару міліцію, прокуратуру тощо. "Оздоровлення" у цьому випадку - це морфін для пацієнта, в якого термінальна стадія раку, щоб продовжити його життя і вкрасти ще декілька мільярдів гривень на "кишенькові витрати" учасників цього процесу.

Напрямок реформи: кадрова політика.

Статус: хаос, зубожіння та повзучий реванш:

- жодне призначення не відбувається відкрито за конкурсами, хоча обіцяли робити все відкрито та прозоро. Все відбувається кулуарно та "під килимом". У тому числі призначення пана Новака, голови ПАТ ДАК, ДорЦентру, голів облавтодорів та служб автомобільних доріг в областях;

- з позитиву на цьому напрямі можна відзначити призначення пана Новака та звільнення декількох корумпованих "старожилів". Проте ті, на кого їх замінили, викликають подив, а частіше злість за те, що нас просто пошили в дурні. Адже за ширмою у вигляді Новака відбувається відкритий дерибан посад, на які повертаються старі корупціонери;

- головою ліквідаційної комісії ПАТ ДАК Дороги України призначено пана Гриненка, який рік радив попередньому міністру Пивоварському ліквідувати цю корумповану та доведену до ручки структуру. А як тільки при новому міністрі очолив ліквідаційну комісію, раптово прозрів і вирішив "оздоровлювати" компанію;

- головою ДорІнвест, ключової компанії, що відповідає за реалізацію проектів, які фінансуються міжнародними організаціями, призначено людину, яка не має досвіду управління масштабними проектами чи колективами. У результаті професійну команду зібрати не вдалося, проекти "валяться" і банки почали відкликати фінансування (першим заявив про це Світовий банк, який вже відкликав $220 млн. На черзі ЄБРР та ЄІБ, в яких ситуація з вибіркою коштів ненабагато краща);

- зарплати чиновників міністерства, Укравтодору та співробітників його дочірніх компаній встановлені на рівні 2 000-3 000 грн на місяць. Останнім їх ще й затримують на 3-4 місяці. Уявляєте рівень мотивації вкрасти?

Напрямок реформи: прозорість та відкритість - публічні дані та громадський контроль.

Статус: більше позитиву, ніж негативу:

- міністр Омелян відкритий до преси, досить чесно відповідає на всі запитання й активно спілкується з громадськістю на ФБ. Це дуже радує;

- Укравтодор та Міністерство беруть участь в розкритті даних разом з міжнародною ініціативою COST. Наразі міністерство робить це активно, а Укравтодор - з примусу. Міністр погодився стати "політичним спонсором" та просувати проект на рівні країни. Це не може не радувати, як мінімум Укравтодор буде і надалі змушений показувати приклад та надавати дані вчасно та в повному обсязі;

- з мінусів - обіцяли прем’єр-міністру зробити інтерактивну карту ремонтів доріг, запустити відеофіксацію ямкового ремонту й багато іншої прозорості. На жаль, це наразі не зроблено або нам просто не показують результати цих проектів;

- найбільше вражає склад громадської ради Укравтодору - суцільні попередники, яких свого часу позвільняли. Від корита далеко не відходять, “наглядають та радять” від імені громадськості. А насправді отримують таким чином доступ до потрібної інформації, впливають на процеси та сплять і бачать себе в старих кріслах.

А тим часом на наших дорогах щомісяця гине та калічиться в рази більше людей, ніж у зоні АТО. Війна з народом на дорогах іде повним ходом. У США одномісні авто та квадрокоптери вже запускають у серійне виробництво, тож уся надія - на якісні повітряні дороги або телепортацію.

Автор - Роман Хміль, голова правління ГО Моя Дорога