Верните Курта!
Ми дуже багато втратимо від того, що зараз відбувається в США. Йдеться насправді не тільки про наше сприйняття у світі, а про наше майбутнє і навіть про наше існування. Але саме відставка Курта Волкера сколихнула наш медійний простір. І це зрозуміло. Той хто знав його особисто та слідкував за його діяльністю одразу ж зрозумів серйозність проблеми. Ми втратили друга, який насправді намагався робити для нас більше, ніж було передбачено його мандатом, формально з акцентом на врегулюванні ситуації на Донбасі.
Багато хто з нас навіть не уявляв, що офіційно він працював на посаді в Держдепі, як ми кажемо, не на повну ставку, настільки активною була його «присутність» в українських справах. Він вів виснажливі переговори з Сурковим. Намагався давати корисні поради тим, хто подекуди не хотів їх слухати. Ніколи не відмовлявся спілкуватися зі ЗМІ і часто говорив не тільки те, що правильно, а й так, як ми, українці, хотіли чути. У цьому, до речі, й секрет його заслуженої популярності.
Курт знає ціну деталям, але у консультаціях з РФ завжди намагався сконцентруватися на головному – чи готова Росія піти з Донбасу і за яких умов. Він чітко розумів, що Україна як демократична та європейська держава взагалі суперечить баченню Кремля та що за присутності РФ на Донбасі нічого врегулювати там буде неможливо. Така його концентрація на суті проблеми дуже позитивно контрастувала з підходами наших європейських партнерів. На превеликий жаль, вони, наштовхуючись на жорстку протидію РФ узгодити комплексний план врегулювання від А до Я – від припинення вогню до відновлення Україною суверенітету над Донбасом, хапалися за будь-яку дрібницю, щоб продемонструвати уявний прогрес. Саме з цим пов’язаний нинішній шалений тиск на Україну щодо погодження формули Штайнмаєра. Сама по собі формула, висмикнута із загального контексту, ніколи не спрацює і взагалі немає жодного сенсу окремо від плану. Вона потрібна тільки Росії, щоб закріпити своє бачення майбутнього Донбасу, яке, як каже пан Лавров, не дуже відрізнятиметься від Придністров’я.
Не зважаючи на таку різницю у підходах, Курт безумовно розумів важливість тримати спільну лінію з ЄС і його основними гравцями з «українського досьє». Я не знаю іншої людини в цій адміністрації США, яка б особисто вклала більше зусиль у підтримання трансатлантичної солідарності. Стільки зустрічей, скільки мав Курт в Європі з цією метою: тільки за це йому потрібно було дати нагороду. Без зайвих спекуляцій навколо форматів, Курт завжди знав, як всіх переконати робити спільну справу. І сьогодні мене дуже турбує: хто власне далі буде тримати всіх на одній мелодії як у джазі? Риторичне запитання. Знайти достойну людину його рівня в умовах того, що зараз відбувається в США, буде майже неможливо.
Хотілося б написати пару реальних речей зі спільного досвіду, але залишу це на потім. Просто не хочу впливати на очікувані свідчення у Конгресі. Наразі можу тільки зазначити, що у майбутніх розмовах з американською адміністрацією тема «поверніть Курта» має бути точно серед основних. Звичайно, якщо він захоче. Адже він нам потрібен. Дуже сподіваюся, що ми йому теж. Україна ж йому завжди була небайдужа, а особиста емоція – це те, без чого не існує нічого іншого.
Спеціально для LIGA.net
