Ваши дети опять в украинской школе. Как учились оффлайн в Дании, Японии, Германии и Китае
Перед початком навчального року Центр економічної стратегії проаналізував практики проведення навчання під час карантину в Австрії, Данії, Норвегії, Німеччині, Китаї, Тайвані та Японії. Ці країни одними з перших у світі відкрили навчальні заклади та стали прикладами для інших країн в своїх регіонах.
Данія
Данія однією з перших у Європі закрила заклади освіти - вже в середині березня школи і садочки не працювали. Але за місяць, зважаючи на позитивну тенденцію захворюваності, уряд розробив рекомендації для закладів освіти та дозволив їм працювати.
Згідно норм, перебуваючи в дитячих садочках, діти повинні були якомога довше гратися на вулиці. Вихованцям не дозволялося приносити іграшки з дому, а ті, якими вони гралися в дитсадочку, мили мінімум двічі на день. Іграшки, які не можна було мити згідно норм, запаковували до кінця епідемії.
Дитячі заходи та свята проводили невеликими групами вихованців, щоб запобігти великого скупчення дітей в одній кімнаті. Для кожної з груп розробили різні графіки обіду, сну та ігор.
У їдальні діти сиділи на відстані мінімум два метри один від одного. Обіди були розставлені окремо для кожної дитини та вихователів, а столові прилади мили у посудомийній машині відразу ж після використання.
Батьки передавали дітей вихователям, не заходячи у приміщення дитячого садка. Щоб уникнути скупчення батьків біля входу, дітей приймали згідно графіку. Збори персоналу дитячих садків проводилися на вулиці або в режимі онлайн. В дитячих автобусах вихованців перевозили з розрахунку два місця на одну дитину.
Також приміщення освітніх закладів інтенсивно дезінфікували. Вбиральні мили мінімум двічі на добу, горщики дезінфікували відразу після використання. Сміття викидалося до наповнення мусорних баків, або мінімум раз на день. Столи протиралися дезінфектором декілька разів на день. Контактні поверхні - крани, туалети, поверхні столів, ручки дверей, холодильників, поручні, вимикачі світла - протирали мінімум два рази на день.
Крім того, працівники дитсадків використовували здебільшого одноразові матеріали: фартухи, рушники, підгузки, мочалки.
Після контакту з дітьми, персонал мив та дезінфікував руки, а засоби гігієни були у постійному доступі. Всі мили руки після вбиральні, перед та після їжі, після шмаркання, кашляння або чхання.
Постільну білизну видавали для кожної дитини, і вона зберігалася у його/її ліжку. Білизну прали при температурі 80С двічі на тиждень, або щодня, якщо вона не індивідуальна.
Норвегія
У Норвегії був відносно низький рівень захворюваності та смертності від коронавірусу. Це дозволило відкрити дитячі садочки разом з іншими закладами освіти ще в середині квітня. Проте уряд і відповідні міністерства країни розробили керівні принципи інфекційного контролю у закладах освіти та догляду за дітьми.
Щоб зменшити кількість соціальних контактів, у школах та дитсадках Норвегії призначали одного дорослого на трьох дітей до трьох років та одного дорослого на шістьох дітей до шести років. Дітей розподіляли на невеликі групи. Змінювати дітей в групах дозволялося максимум раз на тиждень.
Після кожного контакту, викладачі та діти повинні були мити руки, іграшки дезінфікували та розподіляли між групами. Загалом, як і в Данії, практично весь час перебували на свіжому повітрі.
Робітники освітніх закладів повинні були зберігали соціальну дистанцію до одного метру. Зустрічі з батьками перенесли в онлайн режим.
Якщо у вихованця або когось з його членів з'являлися будь-які симптоми респіраторного захворювання (крім клінічно підтвердженої сезонної алергії), його у дитячий садок не впускали. Дитина повинна була залишатися вдома, поки симптоми не будуть відсутні протягом мінімум 24 годин.
Для підвищення ефективності протикоронавірусних заходів, дітей у Норвегії привчали мити руки у ігровий спосіб. У всіх кімнатах для дітей розвісили привабливі пояснювальні плакати про те, коли і як потрібно мити руки.
Для контролю за поширенням захворювання, уряд країни розробив спеціальний медичний протокол, якому мав слідувати кожен освітній заклад. А всі працівники повинні були пройти навчання щодо боротьби з коронавірусною інфекцією.
Австрія
У Австрії працювали спеціальні денні центри догляду за дітьми, проте час їх роботи був обмежений, як і максимальна кількість дітей, які могли там перебувати.
Школи у Австрії відкрили на початку травня - спочатку для старших класів. Але також паралельно запрацювали і деякі приватні дитячі садочки. Регулювання роботи закладів залежало від ситуації в кожній області.
Кількість учнів у групах обмежили до 18 осіб, усі класи були розділені на дві рівні групи. Парти у класних кімнатах стояли на відстані один метр.
Австрія практикувала навчання 3+2 — три дні на тиждень для однієї групи і два дні для іншої, наступного тижня навпаки. Початкова школа працювала тільки до 12.00, старші класи – до 14.00 години дня.
Якщо викладачі погано себе почувають, мають носити маски. Так само як у Норвегії та Данії, батьки передавали дітей вчителям на вході в освітній заклад, але не заходили всередину приміщення.
Діти молодших класів мили руки під музику чи спів, щоб зробити цей процес веселішим.
Німеччина
Дитячі садки та школи у Німеччині закрили ще в середині березня. Працювали лише, так звані, "швидкі допомоги" – дитячі центри денного перебування для дітей, чиї батьки працюють у певних галузях. Але згодом керівництво деяких федеральних областей країни почало оголошувати про відкриття дитячих садочків. Загалом, кожен регіон країни в індивідуальному порядку вирішував, відкривати заклади освіти чи ще зачекати.
Як в Данії та Норвегії, у Німеччині дітей ділили на фіксовані групи, кожна з яких вчилася у своєму класі. За кожну з таких груп відповідав один спеціаліст. Тисячі дітей у дитячих садках країни регулярно тестувалися на коронавірус, а фахівці моніторили результати. Усі контакти дітей відслідковувалися, щоб швидко зреагувати у разі зараження хоча б однієї дитини.
У садочок приймали лише здорових дітей. Крім того, постійно відслідковували стан здоров’я батьків та родичів вихованців. Батьки щоденно документували факт, що у них та їх дітей немає ознак коронавірусу.
Керівники дитсадків створювали умови, щоб діти з однієї сім'ї вчилися в одній групі та мали однакових фіксованих вихователів. Склад групи документувався, персонал ретельно слідкував за тим, щоб групи дітей не контактували один з одним.
Навіть у разі виявлення коронавірусу в одній з груп, такі заходи дозволяли закладу продовжувати працювати. Крім того, дитячі садки мінімізували присутність сторонніх людей (або ж вони мали носити маски весь час, поки знаходилися у приміщенні дитсадку), і їх прихід кожного разу документувався.
У Німеччині також практикували різні графіки харчування груп дітей.
Батьки повинні були дотримуватися дистанції у півтора метри, а вихователі спілкувалися з ними по телефону або через відеоконференції. У приміщення дитсадків їм заходити також заборонялось. При цьому, дітей не забороняли водити на екскурсії, але з умовою, що вони не їхатимуть громадським транспортом.
Приміщення дитячих садків провітрювалися мінімум чотири рази на день протягом 10 хвилин. Кожен дитячий садок повинен був створювати та дотримуватися оновленого гігієнічного плану, адаптованого до ситуації COVID-19. Плануючи кількість потрібного персоналу, керівниками закладів освіти враховувалися підвищені ризики лікарняних та пропусків роботи.
Тайвань
Після 10-денної перерви у лютому, школи у Тайвані працювали у звичному режимі, але при посилених заходах безпеки від поширення коронавірусу. В перші дні навчання батьки-волонтери та персонал стояли на вході та вимірювали температуру учням.
Разом з цим, в школах запровадили низку інших нововведень. Наприклад, під час навчання, діти повинні були одягати спеціальні захисні маски, а на столах в їдальнях встановлювали яскраво-жовтні перегородки - вони захищали дітей під час обіду.
Батьків зобов'язали проводити термометрію у дітей перед виїздом до закладу освіти та по приїзду додому. І звичайно ж, правило соціального дистанціювання у два метри ніхто не відміняв.
Діти обов'язково дезінфікували руки та взуття перед входом у приміщення школи, дотримувалися встановлені урядом стандарти прибирання та дезінфекції території школи. Такі не дуже суворі запобіжні заходи пов’язані з вчасним реагуванням влади на пандемію в світі та низьким рівнем поширення коронавірусу.
Китай
Після тривалого карантину, Китай поступово повернувся до нормального життя. Різні регіони країни по-різному вводили карантинні послаблення, зокрема, це стосувалося і роботи закладів освіти. Уряд Китаю поклав всю відповідальність на самих освітян щодо розробки нових санітарних норм та запропонував створити індивідуальну систему засобів протидії поширенню коронавірусної хвороби в залежності від особливостей закладів освіти. Проте загальні принципи роботи для всіх закладів освіти були приблизно однакові.
Час на проведення уроків скоротили, а у великих містах в класах було дозволено навчатися максимум 20 учням. Також на заняттях частково використовувалися технології відеозв’язку. Наприклад, викладач проводив уроки з іншої кімнати, а учні його бачили по телевізору.
Для забезпечення соціальної дистанції між учнями, деякі школи встановлювали перегородки на партах та столах в їдальнях, інші використовували спеціальні "шапочки" в молодших класах.
Усі вчителі та учні носили маски, а керівники шкіл склали цільові плани з профілактики та боротьби з епідеміями та з реагування в надзвичайних ситуаціях, і забезпечили їх реалізацію належним чином.
Батьків просили не використовувати громадський транспорт, а також дотримуватися дистанції у два метри. Крім того, що на вході та виході зі школи дітям проводили термометрію, вони повинні були мили руки, а також їм повністю дезінфікували одяг разом зі взуттям. Вихованців з ознаками респіраторного захворювання відправляли додому.
Департаменти освіти разом з органами охорони здоров’я і медичними установами сформували чіткі механізми координації дій у разі виявлення коронавірусу у когось з учнів або вчителів. У результаті чого, заклади освіти посилили моніторинг стану здоров’я вчителів та учнів.
Японія
В Японії школам дозволили встановлювати свої правила проведення навчання, але вони мали відповідати вимогам "нової соціальної поведінки".
Класні кімнати мали забезпечити вентиляційними системами. Учні повинні біли носити маски та мити руки, в тому числі й перед відвідуванням їдальні.
Персонал та учні мали дотримуватися дистанції у два метри, крім того, рекомендувалося не збиратися тісними групами. Якщо ж дітей необхідно було зібрати в одному місці для проведення якогось заходу, їм рекомендували не спілкуватися між собою.
Учням міряли температуру не лише на вході в школу, а й декілька разів протягом всього навчального дня. Як і в інших країнах, керівництво закладів освіти намагалося чітко використовувати контрольні списки заходів проти коронавірусної інфекції, які розробило і поширило для закладів освіти міністерство.
