На минулому тижні Кабінет міністрів змінив критерії для карантинних зон в країні. До того, у червоних зонах було всього два райони. Тепер стало 68. Як ці зміни вплинуть на наш прогноз поширення COVID-19 до кінця року? Виявилось – ніяк.

Можливе максимальне навантаження на лікарні зсунулося всього на тиждень вперед у листопаді. Загальний прогноз по смертності не змінився. Отже, якщо нинішні обмеження будуть і далі – з поширенням COVID-19 в країні все буде так само.

Чому так?

З самими обмеженнями проблем немає. Навіть навпаки – якщо подивитися на список у постанові Кабміну, то обмеження чи не найбільш жорсткі у Європі. Закрити школи, повністю закрити ресторани, припинити роботу транспорту – такого немає навіть у Чехії, де ситуація зараз найгірша.

Але є дві проблеми

По-перше, обмеження впроваджують запізно – коли район або місто уже потерпають від наслідків спалаху інфекції. Система зонування реагує на кількість випадків на 100 000 населення та заповненість ліжок. 

На початку спалаху і одне, і друге буде низьким. А коли буде високим – уже пізно стримувати спалах, треба боротися з наслідками. Так було наприклад у Харківській області, де спалах почався ще у серпні, а місто Харків потрапило у червону зону лише на минулому тижні.

По-друге, з довгого списку на папері до реальності доходять лише поодинокі обмеження. 

У тому ж Харкові – епіцентрі спалаху на сьогодні, вирішили закрити розважальні зони ТРЦ та відправили дітей на канікули, але по факту не обмежували роботу транспорту, спортзалів та і далі проводять масові заходи.

Як так виходить? Тому що діє норма, що обмеження визначають спільно уряд та місцева влада. Уряд написав увесь перелік – місцева влада вибрала, що вважає за потрібне.

Що робити?

Змінити індикатори для кольорових зон. Обмеження повинні вступати в дію там, де починається спалах, а не там, де він уже давно розгулює. 

Наприклад, за останній тиждень дуже швидкий ріст випадків почався у Кіровоградській області. Але ліжка там поки що не заповнені і активних хворих мало. Та якщо не діяти, то за тиждень-два вони обов’язково будуть.

Визначити комплекс обмежень, які можливо будуть не такі "драконівські" (транспорт, бізнес, школи), але будуть діяти. Вони повинні вступати в дію автоматично, коли місто чи район досягає відповідного епідемічного показника. Від "погодження" з місцевою владою або інших методів ручного впровадження зон слід відмовитися.

Є ще проблема дотримання обмежень

Ситуація для уряду ускладнюється тим, що люди не готові дотримуватися жорстких обмежень. Ситуація дуже відрізняється від весни. Наші колеги з Київської Школи Економіки та  VoxUkraine опублікувати дослідження, яке показує: люди сьогодні набагато більше бояться залишитися без роботи та доходу, ніж захворіти на ковід. Навесні було навпаки.

Тому вибіркові обмеження, запроваджені запізно, серед населення, яке не готове їх дотримуватись, не дадуть жодного ефекту на потужну хвилю поширення інфекції, яка розгорається зараз в Україні.

А як робить Європа?

Тільки за минулий тиждень, 11 великих країн впровадили нові карантинні обмеження. В кожній країні вони відрізняються. Але є багато спільного.

Більшість зробили обмеження щодо кількості контактів, з якими може спілкуватися людина. У деяких країнах – це лише одна людина. Відповідно, серйозно обмежили масові зібрання: не лише концерти, а й весілля, похорони, відвідування релігійних установ. Також суттєво обмежили роботу барів (але не ресторанів).

Цікаво, що майже або зовсім не обмежили: школи, дитсадки, роботу бізнесу, громадського транспорту. Навіть у Ірландії, де карантин найбільш жорсткий на цей день.

Європейські країни максимально прагнуть уникнути локдауну весняного зразка, але впроваджують проактивні та комплексні обмеження. 

Україні слід робити так само аби не реагувати потім на тяжкі наслідки.