24 лютого 2020 року соціологічна служба Центру Разумкова опублікувала результати дослідження, проведеного з 13 по 17 лютого 2020 року, які демонструють падіння рейтингу електоральної підтримки президента України Володимира Зеленського та чинної влади загалом в порівнянні з подібними дослідженнями Центру за останні пів року. 

Скорочується як рівень підтримки владних інститутів, так і рівень довіри до влади, при тому, що рівень довіри до соціальних інститутів залишається високим. Так, за даними Центру, рівень довіри до президента України Зеленського був найвищим у вересні 2019 року. Тоді главі держави довіряли 79% громадян, не довіряли — лише 13,5%, а у лютому 2020 року вже 51,5% і 41% відповідно. 

У вересні 2019-го Верховній Раді України довіряли 57% опитаних, не довіряли — 25%, у лютому 2020 року — відповідно 28% і 65%. В цей же період уряду довіряли 57% респондентів, не довіряли — 22%, у лютому 2020 року — відповідно 28% і 64,5%. 

Теперішні гравці на політичній арені прийшли до влади на хвилі політичного розчарування громадян та суспільного запиту на нові обличчя. Але, як показує українська політична практика, нові обличчя мають властивість залишатися новими зовсім недовго та, мабуть, розчаровувати швидше старих.

Ейфорія від успіху дуже швидко змінюється тотальним розчаруванням громадян у владі, яке постійно підживлюється провальними діями на зовнішньополітичній арені та відсутністю успішних реформ. Кредит довіри до представників владних інституцій поступово вичерпується, адже численні скандали широко висвітлюються в медіа та жваво обговорюються в суспільстві.

Нам іноді здається, що ну ось, уже все, всі помилки вже зроблено, тепер почнуться дії. Але ні… Нам пропонують сплачувати рахунки за газ домашніми улюбленцями, прилюдно ображають шанованих вчених та погрожують поселити евакуйованих з Уханя українців в особняках політичних опонентів.

Що далі?

Каденція чинного президента та парламенту може завершитися раніше визначеного терміну, про що розмірковують сьогодні багато експертів. 

Але питання в тому наскільки раніше, і як боляче це буде для країни. Частина громадян знаходиться в розпачі – надії на швидкі зміни не справдилися, а на кого їх тепер покладати незрозуміло. Лотерейний білет не зіграв. Такий стан породжує невпевненість навіть в найближчому майбутньому, невпевненість є передумовою появи страху, а страх – дуже дієвий спосіб запуску механізму швидких суспільно-політичних змін, які можуть спричинити серйозні зрушення в українському суспільстві.

Поступово відпадає та частка електорату, яка голосувала не "за" Зеленського, а проти усталеної політичної еліти. Дослідження демонструє, що електоральний рейтинг президента сьогодні складає 40% (в порівнянні з січнем впав вже на 10%). Електоральне ядро, тобто стійкі симпатики Зеленського, коливається у межах 25-28%, а впевнених прихильників  - лише 12%. За пів року, згідно з опитуваннями Центру Разумкова, воно скоротилося майже вдвічі. Навіть у тих, хто фанатично та безумовно вірив в шостого президента поступово "спадає шал першого року стосунків" та відкриваються очі на недоліки обранця.

Читайте також - Пережити Зеленського

За даними Центру Разумкова, діяльність фракції "Слуга Народу" у Верховній Раді респонденти частіше оцінюють негативно (47%), тоді як позитивну оцінку її діяльності дали 34%. Ця оцінка істотно погіршилася у порівнянні з вереснем 2019-го, коли 50% громадян оцінювали її позитивно і лише 11% - негативно.

Разом з тим зріс рівень негативізму і в оцінці діяльності інших депутатських фракцій та груп. Так, частка тих, хто негативно оцінює діяльність фракції  Європейська Солідарність, у порівнянні з вереснем 2019 року зросла з 58,5% до 70%, фракції  Опозиційна платформа — За життя — з 54% до 65%, фракції Батьківщина — з 44% до 62%, фракції Голос — з 35% до 56%, За майбутнє — з 28% до 41,5%.

Отже, партія Слуга Народу останніми місяцями стрімкіше за інших втрачає рейтинг, чим суттєво впливає на зниження рейтингу самого Зеленського. Дії окремих депутатів та міністрів б’ють по репутації того, хто привів їх до влади, команда виставляє свого капітана не в кращому світлі.

Читайте також -Зеленський і порожнеча. Як слуги народу намацують "третій шлях"

Некоректно було б говорити про те, що різко падає рейтинг лише партії Слуга Народу, але, якщо інші сили падають з кількох сходинок, то Слуги летять зі сходів, і за цим падінням спостерігають усі. Аномально високі результати, які взяла президентська партія на виборах (більш, ніж 43%) – результат дуже нетривалого, але сильного стрибка народних сподівань, які об’єктивізувалися у Зеленському і його команді.

Вдале рішення припинити повноваження попереднього парламенту та застрибнути у передостанній вагон потяга, що мчиться на шаленій швидкості призвело до того, що партія Слуга Народу вступила в передвиборчі перегони з дуже високим кредитом довіри. Якби вибори відбулися своєчасно, показники вже були б нижчими. Такий рейтинг не може бути високим тривалий час, і він би впав за будь-яких політичних умов. Тому зниження – ще й наслідок органічного повернення показників до норми.

Цікаво, що зростання рейтингу зафіксовано лише у партій "Опозиційна платформа за життя" та "Батьківщина" – впевненої опозиції до влади. Це певною мірою є результатом "перетікання" найбільш розчарованих під інші прапори. Як показують цифри, саме Юрій Бойко є можливим опонентом чинного президента (але з підтримкою лише 15% в порівнянні з 40% Зеленського, що досі залишається дуже суттєвим розривом).

Очевидно, в період активної виборчої кампанії рейтинг електоральної підтримки команди президента буде зростати під впливом агітації та політичної активності партій та кандидатів. Але не слід розраховувати на те, що на місцевих виборах фактор приналежності до партії Слуга Народу стане вирішальним при виборі за кого голосувати. Адже, на місцях завжди обирали впізнаваних кандидатів та місцевих авторитетів. 

Вірогідно, Слуга Народу все ж скоротить свій вплив після цих виборів. Чого можна побоюватися, так це того, щоб місцеві вибори не спричинили в Україні хвилю нових виборчих перегонів після можливого дострокового припинення повноважень парламенту та президента. Адже, згідно з опитуванням, дії президента громадяни оцінюють як такі, що "спрямовані на підтримку власного політичного оточення". І ця цифра суттєво зростає. Так, зросла частка тих, хто вважає, що нова влада не намагається покращити ситуацію в країні, а лише імітує зусилля в цьому напрямі — 37%, тоді як у жовтні цю точку зору поділяли 20%, у листопаді — 23%.

Що буде з Зеленським? 

Рейтинг підтримки президента ще буде падати, доки не зафіксується на якійсь середній відмітці. Зеленський може стати типовим українським політиком, який не справдив очікувань і перетворився на політичну номенклатуру. Тобто, типовий глава держави, який має своїх прихильників та стійку опозицію, до якого є питання у громадян та зовнішньополітичних партнерів, який має високий антирейтинг і працює далі. 

Але для його політичного іміджу це може стати фатальним. Розвінчається образ "нового месії", "спасителя країни", з яким Зеленський прийшов до влади. Питання в тому, чи готовий він буде працювати в таких умовах, коли немає безумовної народної любові, до якої він так звик як людина сцени.

Що може стримати падіння рейтингу президента, політичної влади загалом та зміцнити довіру громадян до владних інститутів?

Перше - розв'язання питання миру на Донбасі на однозначно переможних для України умовах. Не піар-акції, а впевнений контроль над кордонами та територіями. Друге – успішні та відчутні для громадян соціальні реформи. Але зробити це треба найближчим часом, бо у якості передвиборчої обіцянки це вже не спрацює.