"Військові кафедри повністю відірвані від життя", – каже LIGA.net на умовах анонімності офіцер-зв'язківець Андрій. Свого часу він також закінчив військову кафедру, але справжній досвід отримав лише на фронті – воював ще тоді, коли війну називали АТО. Про зв'язок знає не з лекцій, а з реальної служби.

Усе обладнання та техніка – ще радянських часів, стверджує він. Викладач не може розповідати щось нове, бо є затверджена (хоч і застаріла) програма.

Андрій закінчив навчання у 2000-х, та відтоді практично нічого не змінилось. Це підтверджує і студент Юрій, який нині раз у тиждень відвідує військову кафедру при Національному університеті Міноборони: "Нас готують командирами взводів".

Його навчання триває два роки й не є безплатним – 16 000 грн на рік. Власне, в інших університетах за військові кафедри студенти теж платять, прайси – нижче.

Повномасштабна війна виявила головну проблему військових кафедр в українських університетах: вони готують офіцерів, які не вміють воювати. Існують десятиліттями, але досі залишаються радше формальністю, ніж реальною підготовкою до бою.

Відключити

Чому ці кафедри досі не привели до ладу – і чи потрібно це під час війни.

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку LIGA PRO. Перейдіть до повної версії сторінки.

навчаннявнзміністерство оборонивартість навчаннябзвпвійськові кафедри