Гідність – це сила. Вона в людях, які не приймуть капітуляції

Сьогодні День Гідності і Свободи, і я думаю, скільки в себе увібрало це слово – "гідність".

Гідність – як простір самопожертви і безстрашності, що для мене передовсім уособлюють Сили оборони України.

Але також і ті громадяни та громадянки, які не розуміють, чому ми маємо капітулювати, що б для цього не намагалася зробити Росія.

Гідність – як простір самозбереження, коли швидкі і сміливі низові ініціативи рятували нас у найскладніші моменти.

Та й не лише нас як суспільство, а й недолугих лідерів (аби лиш щоб вони не втікали в Ростов).

Гідність проти знецінення, коли ти готовий сказати натовпу: "Ні, світ влаштований інакше, і ми в силах на це впливати".

Але є моменти, де нам як спільноті ще працювати і працювати.

З гідністю – як простором довіри, бо без цього не буде міцних інституцій, а вічне і фальшиве змагання за популярність.

З гідністю – як простором солідарності і партнерства, бо без цього не буде відчуття справедливості, якого усі так хочуть.

З гідністю як повагою до чужого досвіду, бо без цього ми переїмо одне одного.

Бо головне, як на мене, це те, що гідність – це про те, щоб мислити себе громадянами, спільнотою, а не просто тими, хто живе на території.

Коли ти можеш увібрати різні голоси, не конче погоджуючись з кожним на 100%.

Якщо ви любите і бороните те, що цінне для всіх і знаєте, де ворог.

Тому гідність це, напевне, про силу.

Оригінал