Трибунал має відбутися якнайшвидше: як покарати Росію за злочин агресії та геноцид в Україні
Те, що коїть Росія та російська армія в Україні, слід трактувати як геноцид. І цивілізований світ не повинен закривати на це очі. Всіх винних мають покарати. Хто має судити державу-агресора, її керівництво та її громадян, які допомагають реалізовувати кривавий план путінського режиму в Україні?
МКС як форпост справедливості?
Громадян Російської Федерації, зокрема високопосадовців та офіцерів, за злочин геноциду можуть судити як Міжнародний кримінальний суд (МКС), так і українські суди. Та вище російське керівництво за цей злочин може судити лише МКС. Адже глави держав, глави урядів, міністри закордонних справ мають імунітет перед національними судами.
МКС може розслідувати всі злочини, вчинені на території України громадянами РФ: воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид. У співпраці з Офісом генпрокурора України МКС збирає докази воєнних злочинів, вчинених військовослужбовцями РФ, які згодом можуть стати основою переслідування за геноцид.
Разом з тим маємо й власні провадження щодо дій РФ, що можуть бути кваліфіковані як складові геноциду. Наразі зареєстровано понад 350 таких фактів. Це, зокрема, вбивства, поранення та катування цивільних осіб за ознакою того, що вони ідентифікували себе як українці, масова депортація дітей до РФ, використання сексуального насильства як зброї війни, руйнування критичної інфраструктури з метою створення неможливих для життя умов, заклики до геноциду.
Маємо вже багато доказів. Зокрема щодо підбурювання до знищення українців у риториці з боку вищих посадових осіб РФ та пропагандистів. Прокурори співпрацюють з національними та міжнародними експертами для збору такої доказової бази методами OSINT-спостереження (розвідка на основі відкритих джерел. - Ред.).
Чи бачать наразі в МКС ознаки геноцидного умислу? Відповідь на це питання має давати прокурор МКС. І найкращою відповіддю буде початок провадження щодо геноциду. Маю надію, що це відбудеться вже найближчим часом.
Серйозність намірів МКС чи по воді вилами?
Про те, наскільки серйозно МКС налаштований притягнути до відповідальності російських воєнних злочинців, можна судити з наступних фактів:
По-перше, в травні 2022-го Міжнародний кримінальний суд направив в Україну своїх представників для розслідування воєнних злочинів Росії. Команда, яка прибула в Україну, є найбільшою в історії МКС: 42 слідчих, судових експертів та допоміжного персоналу.
По-друге, вперше у своїй історії офіс прокурора МКС увійшов до складу спільної слідчої групи на базі Євроюсту разом з представниками України, Польщі, країн Балтії, Словаччини та Румунії.
Представники МКС збирають докази воєнних злочинів і злочинів проти людяності, співпрацюють з українськими слідчими для встановлення обставин і подробиць того, що відбулося. Зібрана ними доказова база стане надійною основою для притягнення до відповідальності усіх причетних до злочину геноциду, незалежно від їхніх посад.
Спецдержаві-терористу – спецтрибунал
Спеціальний міжнародний трибунал щодо злочину агресії є єдиним можливим механізмом, який дозволить забезпечити повну та всеосяжну відповідальність за злочини, пов’язані з російською агресією проти України для всього вищого військового та політичного керівництва. Тих, хто ухвалював злочинні рішення, тих, хто віддавав такі накази, і тих, хто їх виконував.
Міжнародний кримінальний суд може засудити вище керівництво РФ за злочин геноциду, але не за злочин агресії, адже РФ не ратифікувала Римський статут та не визнає юрисдикцію МКС. Національні суди, як зазначалося вище, можуть судити громадян РФ, але не вище керівництво. Міжнародний трибунал стане завершальним елементом системи повної та всеосяжної відповідальності. На додачу до МКС та національних судів.
На переговорному рівні створення такого трибуналу підтримують до 20 країн. Втім, за останні місяці ми чуємо й офіційні публічні заяви від наших міжнародних партнерів. Провідні міжнародні інституції визнали Росію терористичною державою та закликали до створення міжнародного трибуналу щодо злочину агресії: Парламентська асамблея Ради Європи, Парламентська асамблея НАТО, Європейський парламент. Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн запропонувала створити спеціалізований суд для розслідування та судового переслідування злочину агресії Росії.
Переконаний, більшість країн цивілізованого світу поділяють нашу позицію щодо необхідності створення спеціального трибуналу. Питання – лише у його форматі.
Це важливо не лише для України, бо стане першим прецедентом покарання саме за злочин агресії з часів Другої світової війни. Це буде важливий сигнал для всіх диктаторів, для всіх, кого спокушає можливість загарбницької війни, що злочини проти міжнародного правопорядку не залишаться безкарними.
Вирок Спецтрибуналу допоможе не лише відновити справедливість для України, а й стане основою для збереження миру в майбутньому.
Спецтрибунал з перешкодами
Україна сьогодні вивчає всі можливі шляхи створення Спецтрибуналу. Це може бути угода України з ООН (ухвалення резолюції Генеральної асамблеї, яка б рекомендувала генеральному секретарю підписати з Україною спеціальну угоду щодо створення трибуналу) або з ЄС чи Радою Європи. Також можливо створити трибунал за так званою Нюрнберзькою моделлю, коли підписується багатосторонній міжнародний договір між Україною та низкою інших держав.
Росія, звісно, спробує дискредитувати створення такого трибуналу. Не виключено, що спробує створити трибунал-пародію разом із країнами-сателітами. Така загроза передбачена, ми працюємо над механізмами-запобіжниками, які допоможуть унеможливити зловживанням цим механізмом. Наприклад, це може бути визнання факту агресії більшістю членів Генасамблеї ООН.
До речі, не можна виключати і ймовірність створення Трибуналу "класичним" шляхом через резолюцію Радбезу ООН. Нещодавно Міністерство закордонних справ України закликало виключити РФ з Ради Безпеки та організації загалом. Адже у статуті ООН немає такої держави, як "Російська Федерація" – є лише СРСР, а Росія не пройшла легітимної процедури набуття членства. Підтримую цей крок і знаю, що щодо наведених фактів вже тривають цілком серйозні дискусії.
Жити, озираючись через плече
Наразі чути багато думок стосовно того, що російські воєнні злочинці після вироку до кінця життя сидітимуть у РФ або ховатимуться в лояльних країнах. Такий ризик існує.
Але подивімось на це в історичній перспективі. Які процеси можуть відбуватися в самій Росії? Скільки лояльних країн залишиться?
Елі Розенбаум, легендарний американський мисливець за нацистами, який зараз очолює групу Мін'юсту США з розслідування російських воєнних злочинів сказав: "Для винних не буде надійного притулку і їм, щонайменше, доведеться провести решту свого життя, озираючись через плече, гадаючи, чи їх нарешті впізнали і чи збираються їх затримати".
Досвід розшуку нацистів після Другої світової доводить, що безпечного місця для воєнних злочинців насправді не існує. Що більше країн підтримають Спецтрибунал, то більше можливостей затримати російських воєнних злочинців у нас буде. Тому працюємо над цим.
Доставити Путіна і Ко до трибуналу
Наразі розглядаються всі сценарії фізичного доставлення до трибуналу керівництва РФ, які лежать у межах правового поля. Гітлер, Герінг і Ейхман по-різному отримали покарання. Муаммар Каддафі (лідер Лівії у 1969—2011 роках) не дожив до суду, хоча МКС видав ордер на його арешт. Саддама Хусейна (президента Іраку в 1979–2003 роках) затримали й судили у Вищому кримінальному трибуналі Іраку. Історія бачила різні варіанти покарання кривавих диктаторів, але фінал у всіх один.
Справжнє правосуддя не може відбутися миттєво. У юристів є крилатий вираз "the wheels of justice turn slowly, but grind exceedingly fine" – "жорна правосуддя мелють повільно, але невідворотно". Наша головна мета – невідворотність покарання, тому всі процедури мають бути неухильно дотримані.
Створення трибуналу точно триватиме понад рік. Найімовірніше, кілька років. Міжнародний військовий трибунал у Нюрнберзі тривав майже рік. Від моменту, як Гаазький трибунал висунув звинувачення Слободану Мілошевичу (президенту Югославії у 1997-2000 роках) до початку судового процесу минуло три роки. Сам суд тривав ще чотири роки й завершився смертю Мілошевича від серцевого нападу.
Втім, трибунал – це найшвидший з можливих механізмів притягнення до відповідальності вищого керівництва РФ. Злочин агресії довести простіше, ніж, скажімо, той самий злочин геноциду. Російську агресію визнано резолюцією ООН, всі докази, що її було здійснено за вказівкою президента РФ Володимира Путіна, є у відкритих джерелах.
Ми намагаємося провести всі можливі підготовчі процедури заздалегідь, щоб максимально прискорити цей процес. Для цього опрацьовуємо з міжнародними партнерами ідею Interim Prosecutor’s Office – тимчасового офісу прокуратури, який фізично перебуватиме в одній з європейських країн і відповідатиме за розробку стратегії розслідування й переслідування злочину агресії та збір доказів. Таким чином на момент початку роботи Трибуналу вже матимемо зібрані докази.
Моя особиста позиція – трибунал має відбутися якнайшвидше. Адже він може вплинути й на перебіг самої війни. Це додатковий тиск на російські еліти, що може допомогти спричинити внутрішні зміни у РФ, наблизити нашу перемогу та врятувати тисячі життів.
