Коли читаю про Путіна, який виграв, то дещо дивно

Коли йдеться про перемовини, то варто раціонально себе налаштовувати.

Путін та Трамп не можуть ні про що домовитися, бо ключовим учасником перемовин щодо України має бути Україна. Перепрошую, але це така дика банальність, що і повторювати соромно. Втім, якщо лідери живуть у світі впливів, то не врахували основного: або вони зважають на Україну та її інтереси існувати, або не можуть з нею, або ж за неї домовитись, вчинити самогубство та з власної волі бути окупованою, знищеною, зґвалтованою і роздертою.

Хай би які бізнесові інтереси лежали на столі, на їх шляху – ми. В парламентських реаліях це була б золота акція впливу, а в цьому питанні – основна передумова мінімального прогресу.

Всі ці "зливи" у медіа щодо змісту вже погоджених домовленостей, залаштункового життя лідерів – елемент боротьби, а не правдиві дані. Це так працює: ти ще сидиш в закритій кімнаті, як це було у Мінську, а у всій російській пресі вже несеться якась дика дурня, яка жодним чином не стосується реальності, наші медіа її підхоплюють, і так брехня та маніпуляції починають жити своїм життям.

Після особистої зустрічі Трампа та Путіна вже стандартною мовою дипломатії стало очікування прогресу, вживання різних феєричних епітетів про успішний успіх, але це як про "інфоциган", яким потрібно продати нуль та далі володіти вашою увагою.

Тому ці епітети також ні про що, на тлі короткої пресконференції, нулю документів хоча б у вигляді меморандумів про наміри, скасованого спільного обіду між главами держав та нетривалої розмови, заради якої треба було аж так напружувати державну охорону, підіймати в небо борти тощо.

Коли читаю про Путіна, який виграв, то теж дещо дивно. Він вже мав досить багато особистих розмов з Трампом телефоном, а накладати нові санкції останній і так не дуже хотів, з огляду на все. Це просто візуальна фіксація стану справ, тому посипати голову попелом теж не варто за фактом зустрічі. Вона не перша і, може, й не остання.

Нам неприємно, боляче, до блювотного рефлексу складно спостерігати за червоною доріжкою, але це тригер не лише для нас, а і для європейців, які саме зараз виконують роль стримування та опонування найгіршим сценаріям.

Ця битва не програна нами, але США підважили свою роль і мають стимулювати Європу диверсифікувати безпеку швидше, що і так потрібно робити.

Найкраща формула індивідуальної ефективності – робити свою роботу добре на своєму рівні та бути чесними. Війна Росії проти нас у XXI сторіччі вже переживає четвертого президента США, з яких один має другу з перервою каденцію. Війна не нескінченна, але її сценарій пишеться в Україні.

Ми маємо працювати над своїми помилками та успіхами, що є гарантією безпеки, та не дарувати ворогу жодних шансів самим себе знищити.

Оригінал