Про пошуки Бандери під Маріуполем, або у чому українці абсолютно сильніші за росіян
У чому ми сильніші, ніж "вони"?
У – знанні! Ми їх знаємо, вони нас – ні!
Моя "бульбашка", моє коло може розповідати про екзистенціалізм Достоєвського, есеїстику Мандельштама та абсурдистський морок Андрія Платонова годинами.
Вони нам нічого не розкажуть ні про Стефаника, ні про Жадана.
Вони сюди прийшли, як вівці в болото. Вони окопувалися в Рудому лісі, біля ЧАЕС. Вони ловили Степана Бандеру під Маріуполем, вони були щиро приголомшені унітазами, інтернетом та кормом для кішок в українських селах.
Якось мені сказали: наша помилка в тому, що ми не знали їх аж так глибоко. Ми не думали, що все воно аж так насправді…
Ми думали, що Достоєвський перебільшував. Достоєвський – згладжував.
Ми їх не знали до дна. Але вони нас не знали й не знають взагалі ніяк.
Окупанти потрапили прямо в страшне фентезі. Інша планета, інша цивілізація… Гаї шумлять, кабачки колосяться, карасі купаються... Рай!!!
А тут щось із землі вилізло і всіх поїло... Скіфія, Дюна!