Колонка написана для Haqqin.az, переклад з відома і дозволу редакції 

Дивні речі відбуваються навколо тієї показної, нервової метушні, яку за інерцією продовжують називати "мирними переговорами". Якщо дивитися без ілюзій, то це не переговори зовсім, а паралельні монологи: сторони говорять кожна про своє і одна одну не чують. З таким самим успіхом можна назвати "розмовою" обмін репліками, в якому ніхто нікого впритул не сприймає.

Особливе місце в цій виставі посідають дивацтва української позиції. Формально Київ вимагає очевидного і законного, ідеально сформульованого класиком радянської патріотичної поезії Лебедєвим-Кумачем: "Чужой земли мы не хотим ни пяди, но и своей вершка не отдадим". З погляду справедливості тут сперечатися немає про що. Але, як відомо, між правом і можливістю, так само як і між законом і реальністю, майже завжди пролягає прірва.

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку LIGA PRO. Перейдіть до повної версії сторінки.

Відключити
Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
Війна Росії проти Українимирні переговорибезпекові гарантії