Україна та НАТО: склянка скоріше наполовину повна. Ось чому
Високі зустрічі у рамках НАТО та ЄС показати, що склянка очікувань радше напівповна, ніж напівпорожня:
Військові витрати європейські учасники НАТО згодилися підняти на небачені 5% ВВП (так, не одразу, але все ж – консенсусом).
Трамп не лише не вивів США із НАТО – а був і такий сценарій, – а виглядав навіть дуже щасливим від своїх європартнерів.
У жодному підсумковому документі не йдеться, що Україна ніколи не стане учасником Альянсу. А на подібній заяві наполягав Путін, і не був проти неї Трамп.
З іншого боку, особливих проривів щодо України не сталося, але зважаючи на специфіку американо-європейських стосунків і поки що залежність Європи від США результати і не могли бути кращими.
Для України найважливіше зараз те, що на території ЄС розгортаються масштабні військові виробництва, продукція яких постачатиметься в Україну.
Ці виробництва – частина нової архітектури європейської безпеки, яка поки лише створюється, – паралельно до НАТО, але водночас не буде критично залежати від Вашингтону.
І залучення України до цієї нової архітектури просто неминуче, бо це в інтересах самої Європи.
Щодо дипломатичних зусиль – то вони зараз зазнають очевидної кризи. Це визнав навіть Трамп. Хоча він поки і лишатиметься головним ініціатором дипломатичних підходів. Європейці поки лише на шляху, аби стати повністю самостійним суб'єктом світової геополітичної гри.