Якщо відбудеться, у будь-якій формі, "замороження", то, окрім активної фази підготовки до наступного витка, на Україну чекатиме ще й колосальний рівень інформаційного тиску.

Москва робитиме все, щоб вибудувати картину, ніби вони й не збиралися брати Київ чи підкорювати всю країну, а ті території на півдні, які вони захопили, – це і був їхній план, якщо не максимум, то принаймні один з основних і центральних.

Це робитиметься і всередині самої Росії – там уже розіслані методички в дусі "за Україну ми й не бралися навсправжки", – і в Україні, не шкодуючи на це ресурсів.

Мета буде не в "цементуванні" результатів, а у створенні проміжної картини – до підготовки наступного витка – щоб українці не відчували, що змогли чогось досягти, щоб увесь попередній етап виглядав для них лише як негатив.

Ніби й не було напівоточеного Києва, "Росії в Херсоні назавжди", харківського бліцу тощо.

А якщо й було, то все це – домовленості й маніпуляції, мовляв, заслуги українських військових у цьому немає.

Наприклад, фіни пам’ятають свою війну проти Москви як таку, у якій змогли гідно протистояти радянському натиску і зберегти незалежність.

У Фінляндії пам’ятають цю війну як приклад мужності та стійкості, навіть попри втрату територій, адже було збережено суверенітет.

А от у СРСР історики зіпсували чимало паперу, щоб зафіксувати в історіографії, що, мовляв, вони лише хотіли посунути кордон – і не більше.

Ще один приклад – Єгипет, який програв усі війни проти Ізраїлю, але вважає себе переможцем, адже зміг повернути Синайський півострів (в обмін на визнання права Ізраїлю на існування та мир з ним).

Водночас те, що єгипетські регулярні частини у 1948 році йшли двома колонами вже по території Ізраїлю, а їхні війська, що рухалися узбережжям, були за лічені кілометри від Тель-Авіва, – з історії взагалі вилучається.

У єгипетському "музеї перемоги" ви про це не прочитаєте.

Мовляв, на жоден Тель-Авів ми не йшли, ні на кого не нападали, взагалі цього не було, зате була агресія Ізраїлю, а ми, не шкодуючи власного життя, відвоювали собі Синай.

Думку про те, що якби Єгипет у 1948 році визнав Ізраїль і відразу уклав мир, то й не втратив би Синай, – з цієї вигаданої історіографії викреслено повністю.

Росія піде тим самим шляхом – перетворить свої невдачі, прорахунки й обмежені здобутки на повноцінні "успіхи".

Паралельно вона роздмухуватиме в українцях комплекс меншовартості, мовляв, ваші втрати були марними, бо Росія виконала свої завдання, а ви – ні.

Руйнівний зсередини комплекс меншовартості має завадити адекватному сприйняттю реальності, проведенню роботи над помилками та підготовці до нового витка.

Чи буде "замороження" завтра, чи за рік (а, може, й за три) – до цього треба готуватися вже зараз, адже, як я зазначив на початку, Росія вкладе у це колосальні ресурси – і вже вкладає.

Оригінал