Захід зазнає поразки, а зустріч на Алясці – її симптом

Навколо зустрічі США і Росії, запланованої на п’ятницю в Анкориджі, ширяться припущення. Чи буде Україна за столом переговорів – чи лише як меню? Який тиск (якщо він взагалі буде) застосує США до Росії, щоб витиснути поступки? Чи матимуть запізнілі, але запеклі спроби європейців донести свою позицію якийсь результат? Усе можливо – від зриву переговорів до зради.

Але переможці й переможені вже очевидні. Передусім, Китай: його не запросили, але про нього думають усі. У Пекіні не схвалювали безрозсудної й незаконної війни Росії, але ще менше йому подобалась ідея поразки РФ. Тож Китай допомагав режиму Путіна продовжувати війну. Водночас він стримував ядерні погрози Кремля. Китай не лише встановив непохитний контроль у відносинах з Росією, а й став впливовим гравцем на євразійському просторі так, як це було немислимо десять років тому – і це лише передвісник того впливу, який він матиме на інших континентах.

По-друге, десятирічний статус ізгоя для Кремля завершився. Замість арешту за викрадення дітей та інші злочини, пов’язані з жорстокою війною в Україні, російський лідер отримає VIP-статус, коли ступить на американську землю. Майже повертаємося до епохи "перезавантаження", коли президент Барак Обама водив нібито ліберального нового російського президента Дмитра Медведєва у свій улюблений заклад із чизбургерами.