Зміст:
  1. Що сталося
  2. Чи унікальний музей?
  3. Навіщо потрібен статус
  4. Що далі

Художник Олександр Ройтбурд був директором Одеського художнього музею з березня 2018 року. За цей час він реформував ОХМ – відремонтував аварійну будівлю музею, зібрав нову експозицію, організував виставки відомих художників. За Ройтбурда музей перетворився на суспільний простір, що став притягувати відвідувачів, – там почали проводити покази фільмів, вечірки та концерти.

8 серпня 2021 року Ройтбурд помер. В повітрі зависло запитання: що тепер буде з музеєм? Чи розвиватиметься він далі, чи поступово скотиться до занепаду? До чого все йде – розбиралася Liga.net.

У день смерті Олександра Ройтбурда міністр культури України Олександр Ткаченко заявив: "З життя пішов геній і дивовижна людина. Він закохав у мистецтво сотні тисяч людей. (...) У нього були великі плани – не тільки розвиток і реставрація Одеського художнього музею. (...) Він горів ідеєю створення музею сучасного мистецтва в Одесі. Втілити його мрію в життя тепер повинні ми. На його пам'ять".

Працівникам і друзям музею це повідомлення дало сигнал, що держава не залишить музей і сприятиме втіленню в життя планів Ройтбурда. Одним з його головних завдань в останні роки було – домогтися, щоб музей отримав статус національного. Це відкриє перед ОХМ нові можливості, істотно збільшить фінансування, а працівникам музею підвищать зарплати в півтора-два рази. Але після заяви Ткаченка все пішло не за планом.

Що сталося

Уже після прощання з Ройтбурдом, у другій половині серпня, Одеська обласна державна адміністрація (ОДА), у відомстві якої зараз перебуває музей, звернулася до міністра культури Олександра Ткаченка. ОДА просила посприяти отриманню ОХМ статусу національного.

27 серпня надійшла відповідь: "Мінкульт не бачить підстав для надання статусу музею. У листі міністерство посилається на постанову Кабміну №710 "Про ефективне використання державних коштів". Постанова 2016 року забороняє "ініціювати питання про надання установам статусу національної, академічної і дослідницької" – оскільки це передбачає збільшення їхнього фінансування".

Відповідь була несподіваною, і в художньому співтоваристві розгорівся мініскандал. Друзі Ройтбурда і шанувальники музею писали гнівні пости, але найбільш резонансним стала заява в Facebook головної редакторки видання LB Соні Кошкіної:

"Надання ОХМ статусу національного було мрією Олександра Ройтбурда. (...) У дні прощання з Сашком міністр Олександр Ткаченко говорив, що питання музею, звісно, буде вирішене. (...) Але навіщо щось робити, якщо можна нічого не робити?" – написала Кошкіна.

Мінкульт відреагував на випад майже миттєво. 1 вересня на офіційній сторінці відомства з'явилася відповідь: "Одеський художній музей отримає статус національного до кінця 2021 року".

Міністр Ткаченко у своєму Telegram-каналі додав: надання статусу національного – справа не одного дня, і міністерство разом з Одеською ОДА працюють над цим.

"А тих, кому хочеться знайти в цьому непростому процесі "зраду" і похайпити на ній, прошу не спекулювати на імені Олександра Ройтбурда", – написав Ткаченко.

Фото: facebook.com/ofam.org.ua

Чи унікальний музей?

Критерії, за якими установа культури отримує статус національної, прописані в Положенні, затвердженому Указом президента 1995 року. Їх складно назвати чіткими – в установи має бути визнання на державному і міжнародному рівнях, а також перспектива розвитку, в ній повинні працювати висококласні фахівці… Формальним вимогам ОХМ відповідає.

"Ми зробили все, що прописано в цих розмитих критеріях і навіть більше, – каже заступниця директора ОХМ Олександра Ковальчук. – Спільнота давно визнала, що музей – важлива точка на культурній мапі України. Тисячі людей виходили на акції проти звільнення Ройтбурда з поста директора (Одеська ОДА звільнила Ройтбурда у вересні 2019 року, ініціаторами були депутати від Опозиційного блоку. – Ред.), сотні людей стоять у чергах на виставки. Але визнання державою поки немає".

За чотири роки за Ройтбурда ОХМ дійсно став явищем у культурному житті України. Його будівлю відремонтували, колекція поповнилася понад 600 роботами – такого не було за три минулих десятиліття, з'явилися власні реставраційні майстерні. Музей втілив кілька масштабних проєктів, присвячених окремим періодам мистецтва, в ньому відбувалися виставки відомих художників, Ройтбурд зібрав навколо музею меценатське співтовариство "Клуб Маразлі".

Одна з головних заслуг ОХМ, на думку Ковальчук, – єдина в Україні експозиція, яка показує історію мистецтва з XVI століття до сучасності. Її підготувала команда Ройтбурда.

"Частина експозиції, пов'язана з XX століттям, – завжди складна тема для музейників. Ніхто не розуміє, показувати соцреалізм чи ні? А портрети вождів? Чи буде це порушенням закону про декомунізацію, чи ні? – каже Олександра Ковальчук. – Наша експозиція – велике досягнення в роботі наукового колективу. Можна сказати, навіть прорив".

Коли ОХМ стане національним, він перейде з відомства Одеської ОДА до відомства Мінкульту, а це – зовсім інші можливості.

"Зарплати працівників рахуватимуться за іншими коефіцієнтами та зростуть у півтора-два рази, – каже Ковальчук. – Це означає, що ми зможемо вибирати кращі кадри. Адже на зарплату в 6000 грн важко залучити навіть фахівця, який тільки закінчив університет. Навіщо культурологам йти працювати до нас, якщо вони можуть отримувати понад 15 000, працюючи копірайтерами з дому?"

За словами Олександри, зараз обласний бюджет виділяє музею на рекламу, видавництво книг і всі інші потреби, крім зарплат і оплати комуналки, 150 000 грн на рік, а це – дуже мало. Новий статус дасть можливість отримувати більше фінансування.

"Статус національного – це ще і заборона на приватизацію і відчуження майна, – пояснює колишній гендиректор Національного Центру Олександра Довженка Іван Козленко. – Це важливо для цілісності колекції. У нинішньому статусі ОДА може вирішити, наприклад, передати частину колекції іншому музею, а з національним це вже неможливо".

Козленко дружив з Ройтбурдом і знає, як змінювалися настрої художника стосовно музею. За його словами, спочатку Олександр збирався тільки запустити в ОХМ трансформаційні процеси, швидко реформувати музей і передати його молодим фахівцям. Планував, що на це піде півтора-два роки.

"Але що далі, то більше ця історія його затягувала, – розповідає Козленко. – Він розумів, що музей – це не просто музей, а важливий об'єкт в культурній інфраструктурі, який може сприяти трансформації суспільства. Саша важко переживав гнітючу провінційність, в яку дедалі більше скочувалася Одеса, і для нього було важливо призупинити цей процес".

Олександра Ковальчук каже, що стратегічно команда Ройтбурда розуміла необхідність отримання статусу національного з самого початку – з 2018 року, коли художник став директором музею. Як мета ця ідея оформилася близько двох років тому.

"Вперше ми порушили це питання, коли Сашу звільнили з музею, і він почав судитися з депутатами Оппоблоку, – каже Ковальчук. – Тоді ми зібрали близько 1000 підписів одеситів під зверненням до голови ОДА Максиму Куцому з проханням ініціювати питання про статус музею. Він проігнорував звернення. Вдруге безпосередньо це питання порушилося зараз. Новий голова Одеської ОДА, Сергій Гриневецький, підписав звернення до міністра культури про статус музею".

Що далі

Олександра Ковальчук вірить, що міністр дотримається обіцянки і до кінця року ОХМ отримає статус національного. Суперечливі відповіді Мінкульту вона називає "непорозумінням". Козленко теж упевнений, що музею дадуть статус – адже всім формальним критеріями він відповідає, потрібна тільки політична воля.

"Це звичайна тактика Ткаченка, так було і з Довженко-Центром, – каже Іван. – Коли у 2020 році нас позбавили фінансування на пів року, ми чекали, поки Ткаченко стане міністром. Я думаю, він просто хотів, щоби відновлення фінансування сприймалося в публічному полі як його заслуга. Тому у мене є підстави вважати, що і тут ведеться така гра".

Олександр Ройтбурд не встиг зробити частину того, що планував, – провести реставрацію будівлі, на час якої музей переїхав би в інше місце. Після реставрації директор планував розділити колекцію – щоб її частина (до XIX-XX століть) залишилася в старій будівлі, а частина – переїхала в нову. Ще одна мрія художника – створити в Одесі музей сучасного мистецтва.

"Нової будівлі поки немає. Але зараз готується проєктна документація, і після цього нас повинні включити в програму президента "Велике будівництво"", – розповідає Ковальчук. – "Якщо все буде за планом, ми отримаємо гроші на реставрацію в 2022-2023 роках. Тобто в доступному для огляду майбутньому. Статус національного – те, чого не вистачає музею, щоб рухатися далі. Я називаю це "визнання державою"".