Харків — це плити OSB на сотнях тисяч вікон, запах диму цигарок із ментолом у барах, куди ходить богема, модна кава й скрембл зранку після ночі гучних вибухів. Це Держпром, лавки, мусорки, "кернесанс" і мем "Міша, у тєбя скучноє ліцо, тєбє ніхто дєнєг нє даст!". Це військові, волонтери, студенти, митці й науковці, Будинок "Слово" і той самий заклик "Геть від Москви!", проголошений 90 років тому, що знайшов нове життя у щоденному спротиві мільйона його жителів. Ми побували у Харкові і спілкувались із письменниками, поетами, архітекторами й волонтерами, щоб дізнатися, чим він зараз живе.

Панорама Харкова. Фото: Марія Пунтус

Сцена. Глядач. Література. У кожному слові — Харків.

Перше побачення вони влаштували біля Будинку "Слово". Вино, дощ, атмосфера літературної богеми, — саме тут писали й жили (а подекуди й гинули, як Микола Хвильовий) ті самі найвідоміші поети та прозаїки доби "Розстріляного відродження" 100 років тому.

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку LIGA PRO. Перейдіть до повної версії сторінки.
ХарківХарківська областьрепортажзвільнення Харківщинидержпром