Ксенія з дитинства захоплювалася театром і мріяла стати акторкою. Але стала режисеркою. Вона встигла поставити лише декілька вистав, а потім втратила зір. Майже чотири роки знадобилося, щоб побороти страх і сором, прийняти свій новий стан та продовжити жити далі.

Ми з Ксенією зустрічаємось у кав'ярні. Нашу розмову перериває незнайомець, який раптово підійшов до столика та вже ставить перед Ксенією тарілку з макаруном.

– Ми вас хотіли пригостити, — каже чоловік.

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку. Перейдіть до повної версії сторінки.
театрпідпільний стендапнезрячі