Тестування на СНІД: коли страх і сором сильніші за симптоми
ВІЛ/СНІД та інші інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), давно перестали бути вироком. Завдяки сучасній медицині люди з позитивним статусом можуть жити повноцінно: працювати, будувати стосунки, планувати майбутнє.
Проте найбільшим бар’єром досі залишається не сам діагноз, а те, що його оточує: страх, стигма, мовчання, недостатня обізнаність про захворювання. Саме вони змушують багатьох відкладати тестування, уникати допомоги й залишатися сам на сам із ризиками.
В Україні ці бар’єри посилює повномасштабна війна. Зруйнована інфраструктура, обмежений доступ до медичних послуг, втрата базової безпеки – усе це робить питання сексуального та репродуктивного здоров’я ще більш чутливим.
Особливо гостро це позначається на тих, хто перебуває у вразливому становищі: молоді, військових, внутрішньо переміщених особах, представниках ЛГБТК+ спільноти.
В умовах криз своєчасне й доступне тестування – це не лише діагностика, а й гарантія підтримки, конфіденційності та безпеки для тих, хто цього потребує найбільше. Саме тому важливо розвивати моделі, що поєднують професійну медичну допомогу з безпечним і довірливим середовищем, де кожен може звернутися за підтримкою без страху та осуду.
Актуальність проблематики ІПСШ в Україні
Інфекції, що передаються статевим шляхом, залишаються серйозною загрозою для громадського здоров’я – як у світі, так і в Україні. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), щодня у світі реєструється понад мільйон нових випадків ІПСШ, зокрема хламідіозу, гонореї, сифілісу, герпесу та ВІЛ. Більшість із цих інфекцій на ранніх стадіях не мають чітких симптомів, що значно ускладнює своєчасне виявлення й дозволяє хворобам поширюватися майже непомітно.
В Україні масштаби проблеми теж залишаються значними. Щороку офіційно фіксується близько 400 000 випадків ІПСШ, з яких понад 40 000 – це сифіліс. Особливо насторожує зростання кількості пізніх форм хвороби: якщо у 2008 році їх було 3,7%, то вже у 2020-му – понад 15%. Це свідчить про те, що значна кількість людей звертається за медичною допомогою лише тоді, коли інфекція вже спричинила ускладнення і потребує складнішого лікування.
Ситуація з ВІЛ – ще одна критична ланка. Сьогодні понад 80% нових випадків в Україні передаються саме статевим шляхом. Часто інфікування відбувається на тлі невиявлених або нелікованих ІПСШ, які підвищують ризик передання вірусу. Наслідки – серйозні. У жінок ІПСШ можуть призвести до безпліддя, ускладнень вагітності та нерідко онкологічних захворювань, зокрема раку шийки матки. У чоловіків – до запалень, ураження сечостатевої системи та проблем із фертильністю.
Але це не лише медична, а й соціальна проблема.
У суспільстві досі існують табу на теми сексуального та репродуктивного здоров’я. Через страх осуду чи розголосу люди уникають звернень до лікарів.
Низька обізнаність, стигма, недовіра до медичної системи та обмежений доступ до якісних послуг – усе це робить проблему системною і "непомітною".
Повномасштабна війна ще більше загострила ситуацію в Україні. Зруйновані лікарні, нестача персоналу, вимушене переміщення осіб та обмежений доступ до тестування – всі ці фактори створюють серйозні бар’єри на шляху до діагностики та лікування, особливо це стосується найбільш вразливих категорій населення: молоді, військовослужбовців, внутрішньо переміщених осіб, представників ЛГБТК+ спільноти та інших. За таких умов ризик поширення ІПСШ та ВІЛ зростає, а несвоєчасне виявлення інфекцій ускладнює їхнє подальше лікування.
Враховуючи ці виклики, варто зазначити, що своєчасна, регулярна й доступна діагностика має вирішальне значення. Йдеться не лише про боротьбу з інфекціями, а про право кожної людини на гідність, захист і турботу про власне здоров’я. Створення умов для простого, безпечного та конфіденційного тестування – один із ключових кроків до збереження здоров’я суспільства, який має бути не лише задекларований на рівні державної політики, а й реалізований через доступні та чутливі до потреб людей сервіси, зокрема сучасні центри медичної допомоги.
Як зробити допомогу доступною: рішення, що працюють
Своєчасне виявлення інфекцій, що передаються статевим шляхом, має вирішальне значення, адже дає змогу швидко розпочати лікування й зупинити подальше поширення захворювання. Проте ефективність навіть найсучаснішої медичної системи нерідко нівелюється, якщо люди бояться не діагнозу, а самого звернення по допомогу через страх осуду, розголошення або стигматизації.
В Україні все більше уваги приділяють подоланню цих бар’єрів. Адже важливо не лише забезпечити доступ до тестування, а створити умови, де пацієнт відчуватиме безпеку й підтримку. Простота процедур, відсутність зайвих формальностей, конфіденційність і людяна комунікація – мають стати не винятком, а необхідним стандартом.
Один з прикладів такого підходу – мережа Wellness Centers, що діє у Києві та Одесі. Це медичний простір, де можна пройти безплатне, анонімне і комплексне тестування на ВІЛ, гепатити B і C, сифіліс, хламідіоз, гонорею, трихомоніаз та інші ІПСШ – без направлень чи попереднього запису. Головний акцент тут не лише на лікуванні, а на комфорті пацієнта, мінімізації бар’єрів і стресів. Такий підхід дозволяє не лише виявити інфекції на ранніх стадіях, а й зробити медичну допомогу по-справжньому людиноцентричною.
Результати свідчать про ефективність такого підходу. У 2024 році лише в одеському центрі провели понад 2011 комбінованих тестувань на ВІЛ, а також сотні ПЛР-аналізів, бактеріологічних досліджень і посівів. Пролікували понад 115 виявлених випадків ІПСШ. У київському центрі показники пацієнтів, які пройшли лікування, ще вищі – 139 осіб. Але головне – не лише статистика, а живі історії людей, які змогли подолати страх і вчасно звернутися по допомогу.
Один із пацієнтів розповів, що довго наважувався пройти тестування, однак в медичному центрі йому надали підтримку: "Я боявся йти на тестування, але в центрі мене прийняли з розумінням. Завдяки їхній підтримці, я зміг почати лікування і відчути полегшення".
Особливо показовою є й історія Вікторії, яка звернулася до київського центру з підозрою на сифіліс. Вона тривалий час ігнорувала симптоми через страх осуду та брак інформації про хворобу. Однак під час консультації вона відчула підтримку з боку медичного персоналу, зокрема й моральну. А після підтвердження діагнозу – отримала повний курс лікування та детальну інформацію про подальшу профілактику.
Людиноцентричний підхід: досвід, що має стати стандартом
Історії пацієнтів доводять: коли медична система створює умови безпеки, довіри й поваги – люди готові звертатися по допомогу. Прості формати, конфіденційність і чутливість до потреб кожного дозволяють вчасно діагностувати інфекції, розпочати лікування і зменшити ризики для здоров’я.
Такий формат – результат успішної адаптації міжнародного досвіду. В українських реаліях цей підхід трансформовано з урахуванням умов війни, мобільності населення та обмеженого доступу до медичних послуг. І він працює не як тимчасове рішення, а як потенційна модель для системних змін.
Але щоб цей досвід не залишився локальним прикладом, його потрібно масштабувати – на рівні політики, системи охорони здоров’я та суспільного сприйняття. Однак тут важлива не лише роль держави чи міжнародних партнерів. Кожен із нас має роль у цьому процесі.
Бути обізнаними, підтримувати ініціативи, що ставлять людину в центр, – означає сприяти формуванню суспільства без страху і стигми.
Медична допомога має бути доступною для всіх, незалежно від статусу, обставин чи місця проживання. І цей стандарт має стати нормою.