За даними SOCIS, у 2025 році чверть українців прямо говорили про "втому від зборів", ще 12,6% – про відчуття "я вже допоміг". В умовах тривалої війни 22,1% респондентів не впевнені, що їхня допомога здатна змінити ситуацію. Особливо різко цьому контрастує кінець лютого – початок весни 2022 року. Тоді публікації про допомогу руками, транспортом чи будматеріалами за лічені хвилини збирали сотні репостів. Ми гнали ГАЗелі, вантажили мішки піску для блокпостів. Підприємства надавали техніку, міжнародна спільнота – кошти. Це була допомога без камер і логотипів.

За тим самим дослідженням, серед усіх, хто планує продовжувати допомагати, лише 13,2% довіряють фондам – менше, ніж у 2023–2024 роках. Більшість обирає персональні або локальні ініціативи з тривалим треком, орієнтуючись на репутацію: "я знаю цю людину", "я бачу, як вона живе".

Чому ж, попри емоційне виснаження й очевидні бар’єри, я все ще вірю в можливість формування стійкої моделі підтримки?

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку LIGA PRO. Перейдіть до повної версії сторінки.

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
громадянське суспільствоблагодійна допомогаволонтерство