Нікол Пашинян та Ільхам Алієв (Колаж - Емма Ванченко/LIGA.net)

Між Вірменією та Азербайджаном спалахнуло наймасштабніше бойове зіткнення за рік – сторони обстрілювали одна одну кілька годин. Обидві країни зазнали втрат. Причиною загострення стала спроба Баку силою схилити Єреван до виконання мирної угоди. Ця локальна сутичка демонструє: конфлікт між країнами не врегульовано і перспектива нової війни більш ніж реальна.

Чому Вірменія та Азербайджан відновили бойові дії і чи це закінчиться новим масштабним конфліктом – з'ясовувала LIGA.net.

Читайте нас у Telegram: перевірені факти, тільки важливе

МАСШТАБНІ БОЇ З АРТИЛЕРІЄЮ ТА БРОНЕТЕХНІКОЮ

16 листопада на кордоні Сюнікської області Вірменії та Кельбаджарського району Азербайджану спалахнув конфлікт із застосуванням артилерії та бронетехніки. Обстріли фіксувалися і раніше, але не таких масштабів.

Міністерства оборони обох країн звинуватили одне одного у провокаціях. Єреван заявив, що азербайджанські війська вторглися на їхню територію. У Баку стверджували, що це вірменські військові "почали раптову операцію для захоплення висот". Бойові дії тривали шість-сім годин.

Вірменія попросила Росію допомоги у межах двостороннього Договору про дружбу, співпрацю та взаємну допомогу від 1997 року. Але Кремль вирішив не надавати "союзникові" військову підтримку. Натомість міністр оборони Росії Сергій Шойгу провів переговори з Вірменією та Азербайджаном, і сторони припинили бої.

Зіткнення закінчилося для Вірменії шістьма загиблими, а також полоненими та зниклими безвісти. Для Азербайджану – сімома вбитими.

ДОВІДКА. Вірменія та Азербайджан вели масштабні бойові дії з 27 вересня до 10 листопада 2020 року. Війна закінчилася підписанням мирної угоди, а де-факто – капітуляцією Єревана. Вірменія передала Азербайджану низку територій у Карабаху. У регіоні розмістилися російські "миротворці".

ЩО СТАЛО ПРИЧИНОЮ

Основна причина зіткнень 16 листопада – бажання Азербайджану та Туреччини натиснути на Вірменію силовим шляхом у перемовинах та розблокувати транспортні комунікації, пояснює LIGA.net аналітик Українського інституту майбутнього Ілля Куса.

"Баку намагається домогтися відкриття сухопутного коридору на Нахічевань, Вірменія цього не хоче", – каже Куса.

Єреван відмовляється від Зангезурського коридору на Нахічевань, вважаючи, що це порушить територіальну цілісність Вірменії.

Ще однією причиною недавніх боїв є прикордонні суперечки між Азербайджаном та Вірменією через відсутність демаркації та делімітації кордону між країнами, каже LIGA.net експерт-міжнародник Центру політичних студій Доктрина Денис Москалик.

"Кордон між країнами існує переважно на карті, але не на землі. Умови осіннього перемир'я передбачали згоду вірменів на демаркацію та делімітацію кордону", – стверджує Москалик.

Вірменія затягувала реалізацію мирної угоди, і тепер Азербайджан намагається змусити її військовим шляхом.

За словами Москалика, геолокація знищеної азербайджанської техніки свідчить про те, що 16 листопада вона рухалася у напрямку траси Горіс-Капан. Якщо Азербайджан візьме її під контроль, південь Вірменії буде відрізано від центру країни. А саме півднем має пройти Зангезурський коридор. Вірменія прагне зберегти стратегічні позиції.

Розблокування сухопутного коридору на Нахічевані небажане для Єревана, вважає експерт, оскільки стане "економічним оформленням перемоги Азербайджану 2020-го, капітуляцією в очах вірменського суспільства та створить загрозу втрати крайнього півдня країни".

НАСКІЛЬКИ МІЦНОЮ Є МИРНА УГОДА

Хоча масштабні бої між Вірменією та Азербайджаном тимчасово припинилися, локальні сутички тривають.

18 листопада Міноборони Азербайджану повідомляло, що Вірменія двічі обстріляла їхні позиції зі стрілецької зброї. Ймовірно, така ситуація зберігатиметься і в найближчому майбутньому, оскільки обидві сторони залишилися незадоволені підсумками торішньої угоди.

"Перемир'я є достатньо крихким. Зіткнення та агресивні маневри на кордоні повторюватимуться... Конфлікт остаточно не врегульовано, надалі зберігається ризик відновлення бойових дій", – каже Москалик.

Водночас він уточнює: найближчим часом можливі лише прикордонні сутички та обстріли, але не масштабна війна. Єреван морально та матеріально ще не відійшов від поразки, а Баку не готовий до повторення аналогічної за масштабами військової кампанії та хоче уникнути втручання РФ.

Наразі гарантами стабільності в регіоні є Росія та Туреччина, пояснює Куса: "Туреччині вигідне посилення Азербайджану, а через нього – і власна експансія, особливо у питаннях транспортно-логістичних коридорів. Росія робить все, щоб зберегти закріплений торік статус-кво, завдяки якому вони мають можливість тримати миротворців і російські війська біля Нагірного Карабаху".

Отже, масштабного конфлікту найближчим часом не буде, погоджується він. "Але перспектива війни більш ніж реальна. Азербайджан досі прагне захопити весь Карабах і пробити коридор на Нахічевань, – зазначає Куса. – А Вірменія прагне захиститися і не віддати більше жодного шматочка землі. Ставки дуже високі, а атмосфера все більш напружена, у міру того як переговори зазнають невдачі".

Читайте також: Мирний план Кремля – капітуляція союзної Вірменії. Що підписали у Нагірному Карабаху