Саморегулирование бизнеса: лечение или профилактика?

Всі знають, що хворобу легше попередити, ніж лікувати. Але на практиці, мало хто займається профілактикою: ми звикли боротися з наслідками, а не усувати причини. І коли проблема вже невідворотна, беремося поспіхом щось виправляти.

Схожу ситуацію спостерігаємо в регуляторній діяльності держави. Культура формування державної політики в Україні досі не розвинута. Ми не вміємо ефективно аналізувати, прогнозувати, планувати. Натомість весь час наздоганяємо проблеми і приймаємо ситуативні поверхневі рішення, часом провокуючи ще більші ускладнення. В результаті споживачі скаржаться на виробників, виробники скаржаться на надмірну зарегульованість, адміністративний тиск і шукають альтернативні "ліки" у вигляді саморегулювання. Пацієнт уже не довіряє лікарю, більше того - він його боїться, тому обирає самолікування.

У цивілізованих умовах саморегулювання як модель взаємодії бізнесу, професійної спільноти, влади та споживачів виникає природньо, на основі запиту ринку. Учасники ринку встановлюють певні правила та стандарти діяльності спільноти, контролюють їх дотримання та карають за порушення. Це діє як профілактичний засіб для бізнес-середовища: захищає ринок від шкідливих елементів, очищаючи та вдосконалюючи його. Тобто, модель, коли “пацієнт” самостійно потурбувався про стан свого організму, можна вважати найкращим варіантом уникнення хвороб. Більше того, цей принцип є одним з найефективніших методів скорочення державного регулювання та витрат на нього.