Багато років тому і я читав Віктора Пелевіна та інших постмодерністів.

Але нині вже тези постмодерну трохи нав'язли в зубах, чи ні? Правди нема, істини нема, розвитку нема, цінностей нема, все тлін, симулякр і маніпуляція, всі брешуть, крадуть і ґвалтують мозок одне одного, і врешті ми всі помремо, а там порожнеча і нічого нема.

Не набридло?

Я згоден, що Пелевін - яскравий представник епохи, але чи не набридло? Бо пів стрічки в обговоренні деконструкції реальності. 

Ну все, реальність додеконструювали до мишей, і далі аж до кварків, і що тепер? Проливати деконструйовані сльози за епохою, яка не хоче відпускати? 

Не плачте, бо з постмодернізму ми знаємо, що щирих почуттів нема, а значить, ваші сльози - то є просто розчин солей у воді, з якої складається ваш мозок на 73%.

Кажуть, за постмодернізмом вже має йти неоромантизм, для тих, хто не готовий "накритися ковдрою, і поволі повзти на цвинтар", дорогою усвідомлюючи марність буття. Давайте вже скоріше ваш новий романтизм, немає вже сил терпіти.

Як казав Кен Вілбер, лідерство - це сказати юрмі розгублених: шлях є, і він ось там.

Статьи, публикуемые в разделе "Мнения", отражают точку зрения автора и могут не совпадать с позицией редакции LIGA.net
Валерий ПекарВолодимир Зеленськийекономіка Україниісторія України