Станет ли Антикоррупционный суд палочкой-выручалочкой для НАБУ
Лічені дні залишаються до початку роботи Вищого антикорупційного суду. На цю нову судову інституцію в суспільстві покладені великі надії та сподівання. В професійних колах досі точаться дискусії щодо необхідності створення такого суду, який має стати завершальною ланкою в системі запобігання та протидії корупціі. Необхідно зауважити, що політичними силами та громадськими активістами сформовано «ейфорійну» уяву про новостворений суд, як каральний орган, від якого очікують здебільшого обвинувальних вироків щодо осіб, обвинувачених в корупційних правопорушеннях.
Однак сьогодні існують зовнішні фактори, від яких напряму залежить результат здійснення судочинства Вищим антикорупційним судом. Зокрема, це ризик, політичного, громадського тиску, не залишаться тут в стороні окремі представники влади та правоохоронні органи. Ціна незалежності мені особисто відома, як член НАЗК пройшов через політичні репресії за намагання зберегти НАЗК незалежним органом, тому суддям знадобляться неабиякі зусилля для збереження статусу незалежного Вищого антикорупційного суду.
З огляду на існуючий запит в українському суспільстві на протидію корупції, викликає подив, що без належної уваги у засобах масової інформації, в політичних та громадських колах залишився вирок Маліновського районного суду м. Одеси, яким було виправдано ряд посадових осіб органу місцевого самоврядування м. Одеси, в тому числі і мера м. Одеси Геннадія Труханова.
Фігуранти даної кримінальної справи обвинувачувалися в привласненні, розтраті або заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах.
Це перше резонансне провадження, яке було скеровано НАБУ та САП до суду, а отже вирок у цій справі в певному сенсі можна вважати першою оцінкою діяльності цих органів досудового розслідування, а також першим іспитом на незалежність нової судової інституції в апеляційному провадженні.
На мою думку, існують підводні камені причин залишення цього вироку в тіні інформаційного простору країни, політичних та громадських дискусій. Виправдання відбулося майже одночасно на фоні публічних заяв керівників Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури щодо подальших планів досудового розслідування в наступних кримінальних провадженнях.
Н. Холодницьким було анонсовано передачу найблищим часом до Вищого антикорупційного суду більше 200 обвинувальних актів. Зокрема він зазначив, що «Ми абсолютно акцентуємо свою увагу на створенні Антикорупційного суду з початку його роботи, бо 208 проваджень по всій України вже чекають. Ми як ніхто, як прокурори, власне, очікуємо запуску роботи Антикорупційного суду. Прокурори САП готові до участі і підтриманні публічного обвинувачення у Вищому антикорупційному суді».
Чи дійсно спеціалізована антикорупційна прокуратура готова до ефективного підтримання обвинувачення в антикорупційному суді, коли аналіз вироку по Геннадію Труханову говорить про протилежне?
Вказаний вирок швидше констатує факт, що в обох «королівствах» щось коїться не так, зокрема в частині організації слідчих дій та процесуального керівництва. Природно, коли адвокати будуть в інтересах клієнтів успішно користуватися, як ризиками так і помилками органів досудового розслідування. В даному випадку Вищий антикорупційний суд не буде панацеєю або паличкою-виручалочкою, на яку сподіваються в НАБУ та САП.
При вражаючій кількості наданих суду доказів, а їх було досліджено близько ста томів, в процесі судового розгляду справи, значний масив наданих прокурорами САП доказів було визнано недопустимими. Це заклало підвалини для постановлення судом виправдувального вироку.
Яких же недоліків припустилися під час досудового розслідування детективи НАБУ та прокурори САП в цьому кримінальному провадженні? Більшість з них є системними помилками детективів, що викликає подив. Адже переконаний, що цих помилок під час досудового розслідування можна було уникнути. Про їх існування достеменно було відомо детективам НАБУ та прокурорам САП. За таких умов підкрадається думка, чи були прокурори незалежними у своїх процесуальних діях, підписуючи обвинувальний акт неможливо було їх не помітити, але було обрано ва-банк та програно майже виграшну справу.
Суд констатував, що значну кількість доказів було отримано з порушеннями кримінального процесуального законодавства, наведу за приклад найсутєвіші:
- здійснення обшуків та доступів до речей і документів неуповноваженими на те особами, які не входили до групи слідчих;
- детективами НАБУ в багатьох випадках передоручалися процесуальні дії, що є неприпустимим з точки зору процесуального закону;
- порушення строків здійснення процесуальних дій, зокрема здійснення тимчасовго доступу до речей та документів понад встановлений Законом місячний термін;
- порушення строків складання та передачі прокурору протоколів негласних слідчих (розшукових) дій,
- протоколи негласних слідчих (розшукових) дій складалися детективами НАБУ, а не працівниками Служби безпеки України, які у порядку статті 40 КПК України проводили ці дії;
- в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості хто конкретно з оперативних працівників проводив відповідні негласні слідчі (розшукові) дії та які оперативно-технічні засоби були використані, що під час судового розслідування унеможливило допит цих осіб в якості свідків;
- відверте нехтування вимогою кримінально-процесуального законодавства в частині звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт вилученого майна, що у подальшому призвело до неможливості використання його в якості доказів;
- здійснення обшуку або огляд приміщень без обов’язкової участі понятих;
- проведення обшуків за іншою адресою на відміну від вказаної в ухвалі слідчого судді, що є здійсненням процесуальної дії з порушенням суттєвих умов дозволу суду;
- без дозволу слідчого судді відбулося втручання в охоронювану законом таємницю, а саме в приватне листування, що є істотним порушенням прав людини.
Цікавим є факт, що суд звернув увагу на зловживання прокурорами САП правами з метою виправлення помилок досудового розслідування. Зокрема, сторона обвинувачення отримала дозвіл на використання протоколів негласних слідчих дій, складених у межах іншого кримінального провадження, і це зробили вже під час розгляду справи в суді.
Справедливим буде зазначити, що детективами проведена достатньо об’ємна робота з формування доказової бази. Але по факту - це виявилося не достатньо для винесення обвинувального вироку саме через допущені процесуальні помилки стороною обвинувачення. В результаті весь масив роботи антикорупційних органів було знівельовано.
Тому, Назару Холодницькому варто акцентувати свою діяльнисть на покращенні організації процесуального керівництва прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури в кримінальних провадженнях, а не на кількості проваджень, що планується передати до Вищого антикорупційного суду.
Без належної уваги не можна залишити ухвали слідчих суддів Солом’янського районного суду м. Києва, якими надавалися дозволи детективам НАБУ доручати іншим детективам НАБУ здійснювати тимчасовий доступ до документів.
Такі доручення не відповідали вимогам ст. 40 КПК України, оскільки тимчасовий доступ до речей і документів є заходом забезпечення кримінального провадження, а не слідчою дією, в той час, як за правилами ст. 40 КПК України визначено право слідчого надавати доручення виключно на проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій.
Цими помилками слідчих суддів скористалися детективи НАБУ і в результаті було втрачено значну кількість зібраних під час досудового розслідування доказів. Тут знову постає питання якості процесуального керівництва прокурорами САП, які мали можливість виправити цю помилку ще на етапі досудового розслідування та належним чином забезпечити збір доказової бази.
Звичайно, що попереду апеляція, яку вже буде розглядати Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду. Чи зможуть аутсайдери державного обвинувачення, при такому масиві явних помилок, довести колегії суддів вину фігурантів справи? Але поки що 1:0 на користь Труханова!
Отже, очікувана українським суспільством ефективність Вищого антикорупційного суду напряму залежить від якісної, злагодженої роботи Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. І лише новостворений антикорупційний суд своїми рішеннями надасть оцінку ефективності цих двох антикорупційних структур. Поки що на горизонті видніється програшна ситуація для органів слідства та обвинувачення, якщо не буде зроблено належних висновків зі справи Труханова. Завершу словами Н. Холодницького з останнього його брифінгу: «Тому з 5 вересня - далі буде!».
