Ті, хто будуть брати участь у патрулях на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областей, не повинні мати історії тримання в руках зброї. Є також десятки інших питань: від озброєння до підпорядкування, від повноважень і тих, хто буде їх визначати, до забезпечення безпеки. Це буде надзвичайно складно. 

А головне - слід пам'ятати, що обговорення ідеї спільного патрулювання, висмикуючи його із загального контексту забезпечення безпеки, просто не має сенсу. Це - як формула Штайнмаєра - вона теж не має сенсу поза контекстом чіткого плану, навіть якщо не обговорювати її зміст.

Читайте також - Павло Казарін: Другий фронт

Самі по собі спільні патрулі нічого не дають. Потрібно зрозуміти, хто буде забезпечувати дотримання припинення вогню, відведення важкої зброї, що, як і коли буде з важкою зброєю в окупованому Донбасі, як буде проходити роззброєння, і хто його буде проводити, як буде забезпечуватися доступ спостерігачів, зокрема, Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). 

Врешті-решт, на якому етапі відбудеться розпуск так званих ЛДНР і передача повноважень міжнародній адміністрації. Адже без цього говорити про легітимність будь-яких виборів теж не має сенсу, як і без дотримання критеріїв ОБСЄ та українського законодавства. 

Читайте також - Формула Штайнмайера як випробування для Зеленського

Спільне патрулювання саме по собі не розв'язує проблему контролю над кордоном, оскільки ОБСЄ повинно отримати повний доступ, встановити все контролююче обладнання, систему інспекцій, розміщення постів.

Все це складно, але можливо організувати, якщо Кремль прийме, в результаті домовленості із Заходом, рішення, що залишає Донбас. Критичним для української державності є контрольована нами реінтеграція. Часові рамки теж важливі, але наш контроль абсолютно критичний. 

Будь-який інший варіант буде використаний Росією для спроб фрагментації України.