Молитвой по коронавирусу и литургия онлайн: что верующие думают о карантине для церкви

Релігійні організації всього світу готуються до безпечної служби на Великдень. Україна не є винятком. Більше того, українські церкви показали цілу палітру думок про послаблення церковних практик у відповідь на карантин: від "аскетичного подвигу" (тобто повної підтримки карантину) до "меж, де не можна поступатися" (про те, що через причастя не можна заразитися). Якщо думки релігійних діячів чи політиків можна почути в ЗМІ, то реакція пересічних громадян часто залишається таємницею. Саме тому ми провели опитування серед респондентів додатку Gradus. Онлайн опитування тривало 8 квітня з 17.00 до 23.40. Було опитано 1176 респондентів.
Дисклеймер. Респонденти Gradus – це мешканці великих міст (населення більше 50 тисяч) віком 18-60 років. Можна припустити, що релігійність в малих містах і селах, а також серед представників старших вікових груп є вищою. Аналіз великих міст є важливим. Щільність населення в містах значно вища, ніж у селах. Тому дуже важливо розуміти поведінку вірян саме в містах, адже там ризик поширення вірусу більший. Базуючись на цих даних влада зможе будувати свою політику зі зниження швидкості поширення вірусу.
Віра в бога та приналежність до конфесій
Соціологи давно знають, що формальна приналежність до церкви, виконання релігійних ритуалів та власне віра не завжди йдуть пліч-о-пліч. В Україні та інших пострадянських країнах релігійні ідентичності тісно пов’язані з національними чи громадянськими ідентичностями. Якщо просто – "добрий" громадянин має поважати національну церкву та довіряти їй навіть якщо не вірить у Бога. Власне, українцям добре знайома фраза "атеїст Київського патріархату". Церква вже давно стала інститутом, якому українці довіряють більше, ніж державі.