Горизонт Украины - Европа и свобода. В этом наша идентичность
Вибір між націоналізмом і радянщиною, Бандерою і Жуковим в XXI сторіччі - це все одне що вибір між "касетником" і "бобінніком" в епоху iCloud.
Колись я жартома спитав одного свого друга: то хто ж ти більшою мірою, за внутрішнім відчуттям - тіролець чи австрієць? Цей іронічний інтелектуал дав несподівано серйозну відповідь: тіролець, австрієць - це все другорядне, в першу чергу я - європеєць.
Європа - це і наша відповідь на суперечки щодо ідентичності.
Не тому, що Європа зітре всі розбіжності та перетворить нас на нову істоту. І не тому, що нема різниці, яка мова, звичаї або віра. Звичайно, є. Зеленський і не каже, що нема. Але треба бути сліпим, щоб не бачити: ми об’єктивно різні - і це нормально. Головне, щоб у нас був горизонт за межею наших розбіжностей.
Читайте также - Риторика кота Леопольда: послевкусие от поздравления Зеленского
Цей горизонт - Європа. І нема на ньому ні Жукова, ні Бандери. Але є досвід успішного суспільства, гуманізм, повага до людини, християнське прощення, терпимість до інакших. І любов до свободи.
Не тому, що свобода така дорога кожному українцю, і не тому, що в свободі ми такі щасливі. Декому таки не дорога і дехто таки щасливіший без свободи. Але без свободи ми не можемо функціонувати як нація. Це факт.
Якщо росіянам головне - відчуття величі, то українцям головне, щоб за них не вирішували. Коли українців позбавляли свободи, то або траплявся майдан, або падала імперія. Тут і шукайте ідентичність.
І так, я розумію, що "перефарбувався", "совок", "малорос", "манкурт". Ненависть, неприйняття інакших теж єднає. Середній палець перед екраном телевізора теж єднає. Але все ж таки не так добре і міцно, як любов.
Читайте также - Советская эстетика и антимайданная этика: что на уме у Зеленского
