UA

Гражданин-подпольщик: реформа образования и конформизм

Гражданин-подпольщик: реформа образования и конформизм

эксперт Украинского института будущего
21.03.2019, 16:45

Почему в Украине жалуются на качество образования, но не слишком торопятся переходить к новым методам обучения (укр.)

«Підпільник Кіндрат в надійному місці сховав автомат» - 1989 року невідомий тоді нікому Андрій Миколайчук саме з цим хітом став лауреатом другої премії у жанрі поп-музики (випередивши Павла Дворського) та здобув приз глядацьких симпатій. Минуло тридцять років, а кіндрат досі у підпіллі і час і все частіше хапається за автомат при слові реформа освіти. При чому, схоже існує багато кінтратів які часом героїчно змагаються як одне з одним, так і з Системою.

Чому ж кіндрата так висаджує все, що пов’язане із правилами, владою, процедурами, інституціями – одним словом?

Він колись навчався у школі. Можливо, навіть отримував високі оцінки. З математики чи фізики або хімії. Не виключено, він навіть отримував «відмінно» з історії за «правильні» відповіді. Але він дуже рідко відчував смак та інтерес до того, чим його вантажили на уроках. Втім, як до того чим він наповнювати свій шлунок у шкільній їдальні.

Тут усе йому нагадувало про неволю: правила, на які не впливаєш; знання, які не знаєш де і як застосувати. Ні, ну коли до рук трапляється шматок карбіду кальцію, то якось само-собою виходить напакувати його у пляшку, залити водою і добре збовтати. Ну, але, звісно на уроках цього не показували, а задавали нудні задачки на валентність. Запам’ятати усі ці формули і дати без «шпор», закладених у годинник чи підшитих до манжетів сорочки було дуже складно. Так Кіндрат ще зі шкільної лави освоїв навички конспірації і криптографії.

Потім у нашого героя ще був універ, де він засвоїв, що розумні хлопці і дівчата «рішають вопроси», а лохам залишається розв’язувати наукові чи суспільні проблеми. Слід сказати, що у короткому горизонті партизанська тактика виявилася навіть блискучою.

Микола Рябчук свого часу підмітив феномен як «шантажистка держава». Суть «гри» у тому, щоби допустити до «системи» якомога менше інших гравців, а у тих, хто опинився поза нею викликати відчуття провини. І тут суперечливі закони і багато домашніх завдань – надійний інструмент, щоби поставити на місце як занадто допитливого школяра, так і занадто активного громадянина. «Тобі що – більше за всіх потрібно?» - стандартне запитання, на яке міцно привчають не відповідати ще зі школи, і якого дуже важко буває позбутися коли вирішується доля країни.

Попри усі українські революції у владних кабінетах і навчальних аудиторіях все ще багато тих, які зацікавлені, щоби їх не закидали проблемами, але продовжували «рішать» навіть те, що не піддається розв’язанню. Скасувати у суді закон гравітації? Легко! Все залежить від ціни «вапроса».

Звісно, на великій політичній арені, і у тісних кабінетах є ті, хто розуміє, що світ драматично змінився і потрібні нові принципи урядування, економіка, нова освіта, зрештою. Так само далеко не усім Кіндратам комфортно весь час тягати з собою трофейний автомат і палити шини.

Можливо місцем зустрічі для усіх цих персонажів і має стати школа. Кожен з нас вийшов зі шкільної шинелі і вона залишається неминучим досвідом для наступних поколінь. Є велика спокуса монополізувати цю точку доступу. Що, власне, і відбувалося останнім часом. І не важливо носії яких цінностей і бекграундів стануть монополістами вчергове. Абсолютна влада розбещує абсолютно.

Найкращий із можливих виходів - прийти до паритету через принцип педагогіки партнерства. Концепція НУШ проголошує цей принцип, але сам собою він не реалізується. На рівні кожного конкретного навчального закладу учням їх батькам, педагогам, адміністрації і місцевій громаді потрібно вчитися домовитися про правила взаємодії, сформулювати їх максимально просто і зрозуміло. З боку органів влади лише потрібна довіра до цього процесу і максимально гнучкий підхід по політик і регулювання.

Гнучкість і презумція розумності потрібна і при формування державних стандартів та освітніх програм. Учням необхідно давати можливість обирати чого вони хочуть навчити. Батькам – впливати на обсяги навантаження. Досвід навчання має допомагає у практичних ситуаціях, Скажімо при плануванні ремонту і веденні родинного бюджету чи плануванні подорожі а не лише  зводитися до іспитів.  Вчителям – варто дати більшу академічну свободу у виборі методик та інструментів. Директорам шкіл – право позбавлятися тих педагогів, які не виправдали кредит довіри і проявили психологічне насильство, або хронічно не знаходять адекватних способів роботи з учнями. Фаховим асоціаціям визначати кваліфікаційні критерії і щодо директорів, і щодо педагогів. Наразі ж у проекті Закону «Про повну загальну середню освіту», затвердженому Кабміном є проба за принципами допотопної доцифрової епохи регулювати одними для всіх стандартами, давати докладні інструкцій, замість того, щоби забезпечити надійною навігацією; контролювати кожен крок, замість того, щоби давати змогу навчатися через досвід і набувати спроможності.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Статьи, публикуемые в разделе "Мнения", отражают точку зрения автора и могут не совпадать с позицией редакции LIGA.net
Вакансии
Больше вакансий
Project Manager (впровадження CRM)
Киев Група компаній ЛІГА
Редактор стрічки новин
Киев Медіа холдинг Ligamedia
Head of PR
Киев Група компаній "ЛІГА"
Разместить вакансию

Комментарии

Последние новости
Популярное