Україна продовжує жити в умовах війни, і саме тому питання житлової політики сьогодні є не менш важливим, ніж оборонні чи економічні рішення. Частина людей втратила домівки, частина – виїхала за кордон, і повернення наших громадян залежить не лише від безпеки в державі. Відбудова не може бути відкладеним проєктом "на після перемоги" – вона має починатися вже зараз, попри всі ризики.

Однак житловий ринок і досі працює переважно за довоєнною логікою. Регуляції, процедури, планувальні підходи не відповідають масштабам втрат і нових потреб. У мирний час вони були просто повільними, а у час війни вони стають стримувальним фактором.

Статистика показує, що в Україні сформувався попит на понад 600 млн квадратних метрів нового житла, тоді як більш ніж 13% житлового фонду вже зруйновано. Навіть якби ми будували в довоєнних темпах, це означало б щонайменше 60 років роботи для галузі.

Тому сьогодні ключове питання полягає не лише в обсягах, а в тому, які стимули ми здатні створити, щоб активізувати всі можливі джерела фінансування: заощадження громадян, інвестиції приватного сектору, міжнародну підтримку та державні ресурси. Україні необхідно сформувати передбачуване інвестиційне середовище всередині країни, яке дозволить суттєво пришвидшити темпи будівництва та в реалістичній перспективі забезпечити житлом тих, хто його втратив або потребує альтернативи.

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку LIGA PRO. Перейдіть до повної версії сторінки.