НЬЮ-ДЕЛІ – У позірному божевіллі транзакційного підходу президента США Дональда Трампа до геополітики і світової економіки, що ґрунтується на поділі сфер впливу, є своя система. Ніде ця логіка не проявилася так виразно, як у незаконній екстракції диктатора Венесуели Ніколаса Мадуро і тривалих зусиллях зі встановлення контролю над нафтовими запасами країни шляхом насадження маріонеткового режиму.

В основі відродження Трампом доктрини Монро – або "доктрини Донро", як він її перейменував – лежить переконання в тому, що Сполучені Штати можуть безкарно діяти в межах свого самопроголошеного "заднього двору" і що інші великі держави, особливо Китай, можуть робити те саме у своїх регіонах. Водночас США залишають за собою право просувати свої стратегічні інтереси скрізь, де вважатимуть за потрібне, включно з Гренландією.

Цей підхід, влучно описаний індійським економістом Прабхатом Патнайком як "гангстерський імперіалізм", сходить до колоніального коріння капіталізму, коли явна ієрархія народів і держав будувалася на основі порівняної сили.

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку LIGA PRO. Перейдіть до повної версії сторінки.