Мене розкрита корупція ніяк не демотивує платити податки в Україні, донатити на збори друзів, що служать, та у три фонди, яким я довіряю.

Бо я і так розумів, що корупція є, та приблизно уявляв собі її обсяги.

В кожній системі є неефективність і втрати енергії. ККД мого дизеля взагалі менше ніж 45%, але я ж його заправляю. Бо це моє авто і везе мене, куди треба.

Тобто мені важливіше усвідомлення, чи держава рухається в правильному напрямку, чи є у неї майбутнє чи ні.

У 2010-2013 роках було очевидно, що держава, захоплена донецькими та олігархами, везе нас у клептократію й повзучу окупацію без майбутнього.

Більшість моїх друзів емігрували саме тоді, через це усвідомлення. Ті, хто не хотіли емігрувати та не хотіли миритися – вийшли на Майдан.

Зараз, попри все, я вважаю, що ми рухаємося в правильному напрямку. Тому податки, донати і тиск на владу, щоб не втрачала береги в умовах невизначено довгої паузи електорального циклу – мінімальний громадянський обов'язок, який треба виконувати в тилу.

Оригінал