Останні два десятиліття ми пишемо амбівалентну історію України. Історію, в якій ми пробуємо примирити непримиренні наративи. Найкращий приклад – Хмельницький. Він герой і зрадник. Спроба відійти від чорно-білої концепції – це крамола і маргінес для науковця. У кращому випадку ми дозволяємо собі маленькі реверанси. Це не проблема. Це хвороба росту і дорослішання. Головне – цю фазу пройти.

Друга світова і її історія мислиться в цій же пастці-парадигмі. Ми або за глорифікацію бандерівців або за продовження радянського наративу про те, який внесок зробили українці в Другій світовій війні.

Але зараз, хоч би як дивно це звучало, нам, можливо, не так важливий єдиний наратив. Справа в тому, що нам катастрофічно не вистачає правдивого фактажу. Саме об цей фактаж розібʼються з часом обидві нинішні концепції. Точніше, не розібʼються, а перетворяться на щось нове.

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку LIGA PRO. Перейдіть до повної версії сторінки.
Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
Друга світова війна8 травняісторія воєн