Усе, що зараз робить Дональд Трамп щодо Росії, – це підготовка до переговорів з Китаєм. Якщо простіше, Трамп пробує ослабити союзників Китаю і паралельно добивається того, щоб Пекін показав: він не готовий іти на допомогу своїм сателітам.

Логіка Вашингтона була наступна: ударити тарифами по Бразилії, щоб показати, що Китай нічим не зможе допомогти своєму головному партнеру в Південній Америці, і налякати Індію, щоб та відмовилася від закупівлі російської нафти, тим самим нанісши дуже болісний удар по російській економіці.

Стосовно Бразилії ми зрозуміємо, чи добився чогось Трамп, протягом наступних кількох місяців. А от щодо Індії, то Делі тримає паузу. Паузу, що грає проти нас.

Індія – це не про принципи. Це лише про гроші й заробітки. Нинішня модель співпраці з РФ ідеальна для індусів.

Але йдеться не лише про нафту. Йдеться про міжнародний транспортний коридор Північ-Південь, що дозволяє Індії скоротити морську логістику до Європи на 8-10 днів (здешевити їх на третину) і дозволяє оминати ризики, повʼязані з Пакистаном (читай – з Китаєм). І тут ключовими партнерами Індії є Іран і РФ. Головні учасники цього коридору – Індія, Іран, Росія, Азербайджан, Казахстан, Туркменістан, частково Вірменія та Білорусь.

Делі зараз знаходиться не лише перед нафтовою дилемою, але й перед складним геополітичним вибором (між іншим, головним конкурентом Росії в північному коридорі є Туреччина, яка дуже хотіла б перенаправити потоки з російського напрямку через себе).

Загалом, шкода, що у нас ніхто не мислить категоріями логістичних коридорів, а ми живемо в ілюзіях про дружність чи не дружність країн.

Я все ще дотримуюся думки, що після певних торгів Індія піде на пропозицію США. Але не варто відкидати, що це може зайняти значно більше часу, ніж цього хотів би Трамп. Моді грає в гру: потягнути час. Бо кожен день – це десятки мільйонів доларів.

Процеси, запущені Трампом, усе одно приведуть до того, що Путін змушений буде сісти за стіл переговорів з Зеленським.

Але, якщо протягом наступних днів Індія не піде на поступки Вашингтону (а вірогідність цього, на жаль, зменшується), ми маємо розуміти, що вірогідність результативних перемовин найближчим часом різко падає. І тоді ми знову переходимо до сценарію, де переговорне вікно можливостей відкриється не раніше кінця 2025 початку 2026 року.

Оригінал