Украинский парадокс: народ хочет стабильности, а политики предлагают хаос
Партія хаосу проти партії розвитку. Парадокс. Українське суспільство хоче стабільності, розвитку та успіху. А політики можуть запропонувати тільки сварки, істерію та, в найкращому випадку, хайп.
Чому так?
Тому що більшості, хто системно впливає на політичний процес, вигідний хаос. Хаос вигідний Ігорю Коломойському та Росії, а також Оппоблоку і в цілому опозиції.
Читайте также: Долги надо отдавать, если хотим хорошо жить
У Коломойського чітка мета – не сісти в тюрму і не втратити активи через судові та кримінальні справи в Україні, США та Великобританії. І чим слабша українська держава, тим легше йому цього досягти.
Сильні і незалежні інституції, ідейні чиновники, якісні юристи та чесні судді – це все представляє загрозу для Коломойського.
Звідси атаки на незалежність Національного банку України, тиск на зменшення зарплат наглядових рад державних банків та підприємств (тут ціль витиснути сильних людей з рад та правління ПриватБанку), треш навколо Центренерго, дискредитація антикорупційних реформ та інституцій в Україні, розбалансування Верховної Ради, створення внутрішніх конфліктів у партії Слуга Народу, тощо.
Читайте также: Избежать дефолта. Сможет ли Зеленский победить в себе Коломойского: пять сценариев
Мета Росії також зрозуміла – в Україні мають бути постійні проблеми. У певному сенсі для російської влади успіх Володимира Зеленського більш небезпечний, ніж був би успіх Петра Порошенка. Зеленський – це людина, яка прийшла з поза системи. Якщо у Зеленського"вийде", то це означає, що може "вийти" і в Росії.
Нарешті, всій українській політиці теж вигідні проблеми в державі.
Чим гірше ситуація, тим нижчий рейтинг у влади і, відповідно, більше шансів у опозиції.
Тому опозиційні партії будуть продовжувати системно працювати над створенням політичної кризи. Це можна побачити по тому, як швидко турборежим Верховної Ради перетворився на режим з десятками тисяч правок.
