Как в Конституционном суде борются за будущее медреформы

Как в Конституционном суде борются за будущее медреформы

директор юридического департамента НСЗУ
01.08.2020, 10:05

"Деефемеризация" права на бесплатную медицинскую помощь, или как Закон №2168 защищает нашу с вами безопасность, жизнь и достоинство (укр)

23 липня, Конституційний Суд України на відкритій частині пленарного засідання Великої палати розглянув справу про визнання неконституційним Закону №2168-VIII "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" від 19 жовтня 2017 року. На засідання для надання представлення своєї позиції Суд запросив і Національну службу здоров’я.

Читайте також: Як за місяць розвалили МОЗ, побудований Уляною Супрун

До будівлі Конституційного Суду я йшла повз мирну акцію пацієнтів, які зібралися під його стінами з гаслами "Совок убиває медреформу". Промовисті плакати, металеві совки, книги Конституції України, уривок з промови когось із пацієнтів "…бюджет на медицину, який вони хочуть просто роздерибанити". Це відчуття духу боротьби минулого і майбутнього, совка і верховенства права не відпускало впродовж усього дня, поки Високий Суд слухав учасників справи. 

Що змінив закон, і чому ми його відстоюємо

Закон змінив принцип, за яким наші з вами кошти з державного бюджету потрапляють до тих медзакладів, в яких Конституція гарантує кожному громадянину надання безоплатної медичної допомоги. Нагадаю, що стаття 49 головного закону України передбачає: "В державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно".

Але за всі роки незалежності в Україні не існувало жодного закону чи підзаконного акту, який би визначав, на яку саме медичну допомогу людина може розраховувати? Конституція каже, що на "всю", але що це означає для пацієнта?

До прийняття Закону 2168 виходило, що "вся" - це якийсь необмежений обсяг за рахунок… обмеженого бюджету. Тобто держава взяла на себе зобов’язання платити за нас, але грошей на це "все" немає. ВООЗ рекомендує виділяти з державного бюджету не менше 6-8% ВВП. В Україні цей показник становить 2,5%-3% ВВП щороку. Тобто половину від необхідного мінімуму. Вгадайте, хто доплачує іншу половину? Правильно, ми з вами.

Читайте также - Гідроксихлорохін проти COVID-19: чи настільки ефективні "ліки Трампа" від коронавірусу

Закон 2168 визначив, що саме є безоплатним, які саме медичні послуги входять у "всю" медичну допомогу. І назвав це програмою медичних гарантій. Закон каже: якщо людина захворіє, отримає травму, отруєння перебуватиме у патологічному стані, в стані вагітності або потребуватиме допомоги у зв’язку з пологами, то держава повністю оплатить надання медичної допомоги для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації. При цьому така медична допомога включає екстрену, первинну, спеціалізовану, паліативну, медичну реабілітацію, допомогу вагітним та при пологах. Трохи більше визначеності, аніж "вся" медична допомога, авжеж?

Далі закон надає повноваження Верховній Раді затверджувати конкретний перелік та обсяг медичних послуг програми медичних гарантій на кожен рік. Тобто, наступний рівень конкретизації (пакети медичних послуг) людина зможе знайти у додатку до Закону про державний бюджет, а заодно й подивитися, скільки держава виділила на ті чи інші медичні послуги для людей.

Читайте также - Медреформе конец?

Увага: не на "утримання закладів охорони здоров’я", а на "медичні послуги". Це і є ключова відмінність підходу до безоплатності, гарантованого Конституцією.

Новий підхід до фінансування базується на постулаті "для держави людина – це ціль, а не засіб для утримання мережі медичних закладів".

Державна медична система повинна працювати заради пацієнта, а не заради самої себе.

Як було раніше?

Є певна кількість коштів в бюджеті на "всю" безоплатну медичну допомогу, які називаються медичною субвенцією. в Україні існує близько (точно ніхто ніколи не знав) 3000 закладів охорони здоров’я. Вони щороку подають свою потребу в коштах: на фінансування заробітної плати і ліжко-місць. Чим більше ліжко-місць подадуть у потребі, тим більше коштів їм виділять.

Хто коли-небудь лежав у лікарні, у вас ніколи не виникало запитання, чому з гайморитом вас тримають 14 днів? Відповідь проста: вами займають ліжко, бо за його наявність і заповненість держава платить лікарні. Тільки от вашого інтересу там немає: в розрахунок не береться, в яких умовах ви там перебуваєте, чи ефективними ліками вас лікують, і чи взагалі потребуєте ви лікування в стаціонарі. Бо ви – засіб.

Читайте також - Чому в одних людей легкі симптоми COVID-19, а інші помирають

Закон, який оспорюється в Конституційному Суді, "розвертає" державу обличчям до людини (пацієнта). Відтепер держава платить не за ліжка і стіни, а за кількість та обсяг медичних послуг, необхідних пацієнтам. Утримання інфраструктури замінилося закупівлею медичних послуг для пацієнтів. Цю закупівлю в інтересах людей здійснює Національна служба здоров’я України (НСЗУ).

Як є зараз?

Щоб заклад отримав оплату за медичні послуги, які ми з вами там отримуємо, він повинен укласти договір з Національною службою здоров’я. Це є прямий договір на закупівлю певного обсягу медичних послуг, які входять до програми медичних гарантій, які конкретний заклад здатен надати, передусім, безпечно для пацієнта.

Наприклад, якщо в лікарні немає лікаря-анестезіолога, НСЗУ не укладе з нею договір на проведення хірургічних операцій, бо це небезпечно для пацієнта. Для порівняння: у 2018 році в Україні пацієнтів з інсультом госпіталізовували до 729 комунальних закладів, серед яких 584 закладів не мали технічної можливості проводити діагностику інсульту. Тобто в 584 з 729 закладів людину везли помирати.

Читайте також - Почему медреформа - это важно. Пять цифр

З 1 квітня 2020 року, НСЗУ закуповує ці послуги лише у 191 комунального закладу, які мають необхідні умови для діагностики і лікування інсульту.

Перехід на пряму оплату закладу за реально надані медичні послуги пацієнтам стимулює ці заклади підвищувати рівень якості послуг, які вони надають, що матиме наслідком краще медичне обслуговування, і в перспективі – кращі показники здоров’я людей і відповідно якості життя. Медична інфраструктура ж повинна бути засобом для держави, але не ціллю.

Що буде, якщо Закон скасують?

По-перше, повернення до повної юридичної невизначеності права на безоплатну медичну допомогу, гарантованого статтею 49 Конституції України (привіт, "вся" безоплатна медична допомога).

По-друге, але не останнє - повне ігнорування потреб людей у медичній допомозі, натомість – утримання стін і ліжок, а все лікування – за рахунок коштів з наших із вами кишень (привіт, списки ліків на папірцях і принизливе "ідете в касу і платите благодійний внесок"). 

Закон 2168 - не просто закон про те, як реалізувати право на безоплатну медичну допомогу. Це основа для запуску цілого механізму забезпечення невід’ємного права на життя, безпеку і людську гідність. 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Статьи, публикуемые в разделе "Мнения", отражают точку зрения автора и могут не совпадать с позицией редакции LIGA.net

Комментарии

Последние новости
Популярное

ИсторииЖизнь из пробирки. Откуда берутся дети