24.05.2019, 19:11

Aрт-Неделя: что посмотреть в Киеве в конце мая

Aрт-Неделя: что посмотреть в Киеве в конце мая
редактор отдела "Арт" проекта InKyiv

KYIV ART WEEK: Интровертные пейзажи, акварели с двойным дном, династия Миловзоровых, смех "Бога войны" и украденный Крым - выставки Киева (укр.)

Петро Сметана. The Ephemeral Landscape

Галерея Триптих Арт (вул. Десятинна, 13)

PETRO SMETANA - THE EPHEMERAL LANDSCAPE

Попередня виставка  Петра Сметани в цій галереї мала колорит стриманий, нуаровий, все поглинали чорні сутінки. Сьогодні з’явилося більше рожевого, зеленого, пурпурного, цегляного, притягує око густа блакить на одній з абстрактних робіт. Але колір не відокремлений тут від фактури, він сам є фактурою, він – такий же засіб, як і ті пагорби, тріщини, піщані нашарування, емалеві озера, що їх створює Петро в авторській техніці. Його інтровертні пейзажі хочеться провокувати – проникати в них крізь поверхню, яка чинить опір, бути на тих площах і шляхах єдиною людиною, гукати щось і чути відлуння. Виставка проходить у рамках KYIV ART WEEK 2019.

Блукаючі світи. Акварелі Валерії Трубіної

Французький інститут в Україні (вул. О. Гончара, 84)

Також до KYIV ART WEEK 2019 увійшла виставка Валерії Трубіної. Чесно кажучи, не так легко пов’язати саму Валерію Трубіну (весь її бекграунд, Паркомуну, епатажність, 1990-ті, трансавангард) з цими вишуканими символістичними акварелями. Їх авторкою скоріше бачиш панянку у довгій сукні, а не яскраву, гостру Трубіну. І все ж таки ці акварелі її. Вдивляючись в них, розумієш, що вони мають друге і третє дно. Про це свідчить і вибір сюжетів, і складний колорит зі схильністю до холодних туманних відтінків, і ті «фішки», про які й гадки не мала панянка-акварелістка 120 років тому, – наприклад, вільні патьоки фарби, які збивають пафос і маркують художню епоху.

Династичні хроніки. Олександр Міловзоров, Оксана Міловзорова, Олександра Шехірєва

Музей сучасного мистецтва України (вул. Кирилівська, 41)

Династичні хроніки. Олександр Міловзоров, Оксана Міловзорова, Олександра Шехірєва

В порівнянні з Олександром Миловзоровим Паркомуна – кумедні підлітки. Вони ще не можуть похвалитися барельєфами у київському метро, а Миловзоров може. В минулому році він – живописець, графік, монументаліст, галерист – відсвяткував 60 років творчої діяльності. Він започаткував творчу династію, яка і представлена на виставці. В експозиції роботи самого Олександра Петровича, Оксани Миловзорової (старшої доньки, керамістки, дизайнерки) та Олександри Шехірєвої (молодшої доньки, архітекторки). 250 робіт, розвішаних щільно, як килими, – великий шматок українського мистецтва за півстоліття і розповідь про те, з чого проростає легенда, бо ж Миловзоров це легенда: про художника-ремісника, в руках якого працює будь-який матеріал.

Олександр Некрашевич. Цикл «Бог війні»

Бізнес-центр «Торонто» (вул. Велика Васильківська, 100)

Олександр Некрашевич, цикл «Бог війні»

Ще одну важливу виставку на KYIV ART WEEK 2019 представляє Щербенко Арт Центр. 15 років білоруський художник Олександр Некрашевич створює цикл «Бог війні» – і чого б йому завершуватись, коли навколо стільки приводів. У стилістиці циклу можна побачити стимпанк, де переплелися ретро (наприклад, готичний собор або Вавилонська вежа) з зображенням суперсучасної техніки. Але якщо стимпанк демонстрував захопленість майбутнім, то ми встигли втомитися від гонки озброєнь, ми нею залякані. А ще величні роботи Некрашевича – про карго-культ. Готичний собор, присвячений Богові, від якого чекали милості, будували не одне століття великими зусиллями, а ми будуємо чергову машину для вбивства, витрачаючи шалені гроші, і намагаємося задобрити прогрес. Але Бог війни тільки сміється над нами. Виставка працює до 26 травня.

«Вкрадений Крим. Історія депортації»

ВДНГ (пр-т Академіка Глушкова, 1)

Вкрадений Крим. Історія депортації

18 травня на ВДНГ відкрився проект «Вкрадений Крим. Історія депортації». Нас насамперед цікавить візуальна сторона проекту, а саме 10 інсталяцій, які розповідають про примусове вивезення мешканців Криму. Для України створення подібних інсталяцій – важливий досвід, бо страшних дат у нас чимало, а комеморативна культура ще недалеко відійшла від «баби з мечем». Кожна інсталяція – це гачок, за який зачеплена нитка пам’яті. Застиглий водоспад з дзеркальних уламків, спустіле ліжко, з якого на світанку похапцем зірвали теплу дитину, ассамбляж з побутових речей (що можна встигнути взяти за 15 хвилин? що треба покинути назавжди?), образ пісочного годинника, який відраховує ті самі короткі хвилини, маленькі нещасні торбинки, клапті білої тканини, що символізують душі померлих у засланні… І криваво-червона інсталяція Антона Логова «Посмішка Сталіна»: метал, сітки, гострі кути, до яких боляче доторкатися поглядом, площини, що перетинають, ріжуть долю, і усміхнений диктатор, у якого була необмежена влада, але не було розуміння цінності життя.

(АртТиждень - проект часопису ІnKyіv)

Статьи, публикуемые в разделе "Мнения", отражают точку зрения автора и могут не совпадать с позицией редакции LIGA.net
Отправить:
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Реклама
Реклама
Популярное
Реклама
Реклама
Реклама
Загрузка...