Коли 29 серпня відбудеться перше засідання Верховної Ради 9 скликання, українці гарантовано побачать найбільшу за часи незалежності владну фракцію. Хтось чекає від неї дива, хтось уже щиро ненавидить. У парламенті також буде досить велика проросійська опозиція. 43 народних депутати Опозиційної платформи - За життя на чолі з Юрієм Бойком рватимуть тільняшку за дружбу з Москвою. Тут також усе зрозуміло і без сюрпризів – «мир, газ, язык». Стилістично їхня риторика навряд чи помітно відрізнятиметься від опозиційної Партії регіонів зразка 2007 року.

Але якими будуть три інших фракції нового парламенту? Поки це одне з найбільших питань. Не стільки для політичних експертів, скільки для самих політиків. Бо йдеться не про те, щоб класифікувати їх з точки зору політології. Чи визначити як саме їх мають називати журналісти. Яке позиціонування виберуть для себе Батьківщина, Європейська солідарність та Голос? І це не просто складні комунікаційні виклики, а швидше питання політичного виживання.

Цілком природньою в такій ситуації могла б бути позиція під умовною назвою «відстоювати цінності». Тобто визначатися які документи підтримувати, а за що не голосувати, відповідно до заявленого партійного курсу. Правда в тому, що в українських реаліях ця цілком цивілізована формула не працює. Бо в очах виборця вона виглядає не інакше як «і до розумних, і до красивих». Якщо не вірите, запитайте тих, кого у 2014 році називали новими обличчями. І де тепер фракція Самопоміч?

Досить логічним кроком для усіх трьох маленьких фракцій виглядає оголосити себе парламентською опозицією. Однак, це зразу затягує їх в розтяжку. Чи готові вони голосувати за те, що нова влада назве реформами? А якщо це проект закону про те, щоб усіх зробити щасливими? А якщо це законопроект, щоб покарати усіх злодіїв? А якщо це постанова про те, щоб бідних зробити багатшими? Я навмисно навів приклади, які звучать як повна нісенітниця. Надто вже добре нова влада вміє працювати з донесенням власних меседжів.

Диктувати свій порядок денний – це одне з головних правил політичних комунікацій. Партійним технологам зараз треба добре помізкувати, щоб зрозуміти, яким може бути нове «зубожіння», чи де зараз «армія, мова і віра».

Монстроподібна фракція Слуга народу сама має подолати численні виклики. Це і формування команди, і пошук компромісів при розподілі посад. Молодим і завзятим Зе!Депутатам ще доведеться дізнатися, що бюрократичні вертикалі насправді не працюють. Що більше ніж порядних у владі бракує професійних людей. Що економіка буксує не тільки тому, що крадуть. Але це все буде потім. Десь через півроку-рік. Протягом цього часу і Петро Порошенко, і Юлія Тимошенко встигнуть спалити залишки свого рейтингу. Навіть Святослав Вакарчук ризикує «постаріти» і розчарувати усіх вісімсот п’ятдесяти тисяч виборців, чий голос «змінює все».

Статьи, публикуемые в разделе "Мнения", отражают точку зрения автора и могут не совпадать с позицией редакции LIGA.net
верховна радаголосБатьківщинаСлуга народуопозиціяєвропейська солідарність