Однією з п’яти реформ, які у 1990-ті втілював президент Чехії Вацлав Гавел, була денаціоналізація: повернення у приватну власність всього, якщо ти міг довести, що твоїй родині це належало. А діду самого Гавела належало цукерне виробництво, заводи, магазини і перлина всього цього — цукерня на Вацлавському наместі, у другому ряді пасажу, з вітражами одного з найяскравіших у світі художників стилю "арт-нуво" Альфонса Мухи.

Гавел дуже хотів, щоб її віддали у його власність. Від усього іншого він одразу відмовився, а ось за цукерню боровся рік. Йому казали: ні, ти президент, тобі не можна. Ти пообіцяв, ти сам і все твоє належать країні. Врешті-решт, він таки відмовився, єдина умова, яку виторгував — вітражі. На будівлі цукерні й досі розміщений сімейний герб і написано "Цукерня Гавела 872 рік", це лишилося назавжди. Ця історія про те, що політика — це жертовність, і про метод one voice, єдиний голос, коли ідеї збігаються зі справами, а справи — з комунікацією.

Чому one voice

Оne voice — технологія донесення головних повідомлень для досягнення конкретних цілей. У політиці її застосовують для успішної побудови державних проєктів та державних інституцій. Бо політика — це ідеї й майбутнє, за яке відповідальний політик має боротися. Але поки він не пояснить людям свої ідеї, нічого не буде.

Оne voice — це про системне планування політичної роботи. Якщо в обіцянках політика буде не п’ять великих справ, а 142 задачі, то "відкомунікувати" їх неможливо, отже і виконати складно. Чому західні політики обіцяють дуже мало? Це треба ретельно пояснити всім цільовим аудиторіям - від шістнадцятирічних до літніх людей. 

Наприклад, про введення ринку землі різним аудиторіям потрібно пояснювати по-різному. Але при цьому всьому у вас не повинен мінятися головний меседж — ринок землі потрібно відкрити. Змінюється тільки форма донесення, і все це вкладається в детальний інтенсивний план дій.

Читайте також - Політична фішка Зеленського, або Комунікація як мистецтво

Наприклад, у вівторок ви проводите нараду з аграріями і виходить прес-реліз. У середу хтось з міністрів дає інтерв'ю телебаченню, бо у нас досі ТБ є головним медійним носієм. У четвер відбувається зустріч аграріїв за участі недержавних організацій. У п’ятницю хтось із фермерів критикує земельну реформу, і ви маєте побачити це у моніторингу. На кінець тижня аналітична група оцінює, як пройшов той чи інший меседж.

А як перевіряється головний месседж? 

Спитайте у таксиста, що робить ваш президент. Земельна реформа реалізується? Для чого вона? І він має вам сказати тим повідомленням, яке було закладено. Якщо не збігається - значить, погана комунікація. Поки соціологи рахують і трактують, ви можете просто сісти в таксі і поговорити. Знову згадуючи Гавела: щоп’ятниці він проводив неформальні зустрічі з журналістами та експертами офрекордс. Це теж прояв єдиного голосу: ще один канал доставлення повідомлень, будування довіри до політика та перевірка повідомлення. Після цих зустрічей влада зробила висновки, корегуючи комунікації із громадянським суспільством.

Приклад успішного втілення оne voice в Україні — День пам'яті жертв голодоморів. Тема голодомору була втілена, як проєкт, під час президентства Віктора Ющенка саме методом єдиного голосу. Я тоді працювала керівником Департаменту інформаційно політики Адміністрації президента, і бачила це зсередини.  

Вся наша команда займалася реформою історичної пам'яті. Це був один з чотирьох пріоритетів, і все планувалося, розписувалося в календарі президента під них. Бо глава держави мусить займатися всіма справами: і фракцією, і партією, і міжнародними зв'язками, і внутрішніми справами, це все вкладається в політичний календар його роботи. 

Але проєкт, створений за методом one voice, може спрацювати за пів року: коли працює вся команда, є злагодженість, виконуються плани, є жорстка дисципліна. У нас перша інформаційна нарада відбувалася о сьомій ранку, друга — о дев’ятій, і вже о 10 ранку я проводила щоденну нараду у себе в інформаційній службі. І так щодня. Ввечері фінальна робота, коли ви маєте звести, як відпрацювали інформаційний день, подивитись у моніторинги, перевірити проходження меседжів. 

Так нам вдалося втілити проєкт "Голодомор" у 70 музеях по всій країні і відкомунікувати цю тему настільки, що сьогодні вона передається від президента до президента, і свічки по цей день ставляться. Зараз це щорічний національний пам'ятний день в Україні. Тема закріпилася в нації, а її не було до 2002 року. 

Читайте також - PR-евакуація: замість правдивої комунікації, влада наступила на ті ж граблі

Метод оne voice ґрунтується на практиках західних держав, в яких влада підзвітна громадянському суспільству, а воно, в свою чергу, контролює політиків. У країнах Балтії, Польщі, Чехії вже давно це зробили. В Україні one voice пробують поставити з 2002 року, але ми -  унікальна держава. 

Мрію, щоб українські політики вищого рівня сьогодні використовували єдиний голос, як метод системного планування своєї роботи. Була надія на молодих політиків, які зараз прийшли до влади, але поки що марна. Хлопці розгубилися, але маю віру, що їхні внутрішні цінності і налаштування на добро, дадуть їм можливість повернутися до one voice. Від обіцянок до пріоритетів, причому пріоритетів потрібно встановлювати не більше п’яти, а потім до планів і комунікації.

Статьи, публикуемые в разделе "Мнения", отражают точку зрения автора и могут не совпадать с позицией редакции LIGA.net
Володимир Зеленскийгромадянське суспільствонаціональна пам'ятьполітична комунікаціякоммуникация