Игра в поправки: депутаты не хотят терять неприкосновенность
У п’ятницю, 4 жовтня, Верховна Рада нарешті проголосувала за багатостраждальний законопроєкт №1009, який мав не меті вдосконалити Кримінальний процесуальний кодекс (КПК). Законопроєкт, який раніше розламав монобільшість Слуги народу.
Спершу депутатам не вистачило голосів у залі для прийняття в другому читанні. Після цього законопроєкт добряче пошматували, викинувши звідти норми, які найбільше лякали депутатів. Зокрема, щодо фактичного скасування недоторканності, що і Президент, і Слуга народу обіцяли своїм виборцям.
Наразі недоторканність скасована лише в Конституції, однак без змін до КПК це просто фікція і в депутатів залишається імунітет. Саме максимальний захист себе від покарання за ТОП-корупцію став каменем спотикання у №1009. Аби зняти напругу профільний комітет вилучив з проекту усі правки щодо скасування недоторканності.
Але в процесі голосування в залі виявилося, що і цього замало. Головним завданням проекту було скасування так званих “правок Лозового”. Свого часу депутати попереднього скликання прийняли їх виключно для власного захисту та знищення проваджень проти них, які вело НАБУ. Проте скасувати всі “правки Лозового” нові народні обранці відмовилися і залишили деякі з них.
У підсумку запропоновані Президентом позитивні зміни до КПК в парламенті добряче кастрували, у тому числі депутати із провладної фракції.
Чому депутати відмовилися голосувати за законопроєкт Президента?
Після провалу законопроєкту в кінці вересня, профільний комітет Ради під головуванням Дениса Монастирського вагомо його видозмінив. Звідти взагалі пропали норми, які мали б дозволити Національному антикорупційному бюро (НАБУ) та Державному бюро розслідувань (ДБР) обшукувати та прослуховувати народних депутатів без їхнього ж рішення.
Тобто під час повторного другого читання депутати добре розуміли, що оновлений КПК не працюватиме проти них. Адже досі для “прослушки” чи обшуку народного обранця потрібно 226 голосів у Раді. Ці гарантії унеможливлюють (або значно ускладнюють) притягнення нардепа до відповідальності і пошук доказів.
Щоб пояснити абсурдність: уявіть, що ви народний депутат, щодо якого ведеться слідство. Ви сидите в залі, поки ваші колеги відкрито голосують за те, щоб дати слідчим дозвіл прослуховувати ваші розмови або провести у вас обшук. Яка вірогідність того, що ви все “підчистите”? Правильно, 100-відсоткова.
Тобто проводити слідчі дії після публічного попередження фігуранта про них просто немає ніякого сенсу.
Більше того, на друге читання до проекту були подані правки інших нардепів, прийняття яких дозволяло скасувати всі норми щодо недоторканності. Мова йде про дозвіл ради на підозру, затримання та арешт. Але профільний комітет також не врахував ці правки.
Наразі депутати зберегли на рівні КПК за собою право знати, хто і коли їх буде, обшукувати, прослуховувати, а також можливість втекти до того, як знайдеться 226 голосів на підозру і затримання.
Половиначасте скасування “правок Лозовго”
Саме на скасування “правок Лозовго” чекали напевне всі слідчі та судді. Однак депутати вирішили продовжити їм життя (хоча б частині).
Як не дивно, але “правки Лозового”, які залишилися, також стосуються безпеки тих же нардепів.
Перш за все, депутати проголосували за те, щоб залишити в силі обмеження строків досудового розслідування до підозри. Що це означає?
До 2018 року КПК не обмежував слідчого строками розслідування до підозри. Такі обмеження були відсутні тому, що є справи різної складності та масштабу. Проте, КПК вимагає розслідувати все і більше того вимагає порушувати справи за будь якими заявами, що часто банально перезавантажує правоохоронну систему. Тому кодекс раніше встановлював строки лише після пред’явлення підозри, коли права осіб серйозно обмежуються і не можна було дозволяти тримати особу довго у такому статусі.
Але наявність обмежених строків до підозри значно ускладнює розслідування складних економічних та корупційних злочинів. В останніх іноді кілька років займають експертизи та отримання відповідей на запити від іноземних правоохоронців. Іноземні правоохоронці розглядають запити, керуючись своїм процесом та строками – вони не зобов’язані дотримуватися українських строків. Всі ці довготривалі процедури в умовах обмежених строків йдуть лише на користь фігурантам корупційних злочинів.
Залишили чинними депутати також новації Лозового щодо того, що строки досудового розслідування має продовжувати лише суд. Це зовсім не логічна норма, адже для цього суд має фактично ще на етапі розслідування вивчити абсолютно всю справу і вирішити чи всі дії проведені, чи варто очікувати завершення приміром експертизи чи запиту від іноземних колег. Це має робити прокурор, якому потім треба представляти справу в суді, і який бере на себе відповідальність та готовність передавати її в суд з наявними доказами чи почекати і виконати додаткові заходи.
Більше того, депутати залишили безглузде право скасовувати підозри через суд, що лише затягує справу.
Саме по собі оскарження підозри не має ніякого сенсу, адже ніхто не може заборонити прокурору після оскарження однієї підозри додати ще один доказ і повторно повідомити особу про підозру.
Більше того, обґрунтованість підозри і так перевіряється судом під час обрання запобіжного заходу (варти, застави, домашнього арешту або інших). Власне голова комітету озвучив, що за півтора року існування цього права суд скасував лише 42 підозри з 222 777 підозр, що є зайвим підтвердженням того, що норма існує лише для затягування часу сторін і суду, а не для реального захисту прав підозрюваних.
Про позитив змін до КПК
Скасування частини “правок Лозового”. Йдеться про призначення експертиз через суд та державну монополію на експертизи в кримінальному провадженні.
Нарешті суди не будуть перевантажувати формальними дозволами про призначення експертиз. У нагальних випадках, наприклад смерті, це приносило знанні проблеми родичам загиблих.
Що стосується державної монополії на експертизи, то аби наочно проілюструвати її наслідки, варто згадати резонансні справи. Наприклад, державні експерти майже втричі зменшили розмір нанесеного державі збитку з 14 до 5 млн грн у справі «рюкзаків Авакова». Така монополія дозволяла за допомогою адміністративного державного ресурсу керувати держекспертами.
І найголовніше, депутати не підтримали правку, яка знищувала незалежну прослушку для Національного антикорупційного бюро. Інакше прослушка просто б залежала від Служби безпеки України, яка “палилася” на попередженнях фігурантів про те, що їх слухають.
Не менш важливі зміни щодо обшуків у справах НАБУ, які тепер буде розглядати лише Антикорупційний суд. Проєкт усуває неузгодженість, яку створили нардепи попереднього скликання, “забувши” вписати новостворений суд в статтю про обшуки.
Також з КПК прибрали безглузді норми про необхідність читати обвинуваченим повний текст обвинувального акту, з яким останні і так знайомляться задовго до суду. У справі ексочільника Державної фіскальної служби Романа Насірова, наприклад, прокурорам довелося читати цей документ майже два роки.
Це голосування стало яскравим підтвердженням того, що так звана парламентська монобільшість розвалилася після першого ж місяця роботи Ради. А більшість новообраних депутатів, як і попередники, ставлять перед усім власний інтерес перед державним.
