Медведчук и день рождения Путина

Спеціально для Крим.Реалії

Те, що напередодні дня народження російського президента Володимира Путіна з'явилося повідомлення про його зустріч із лідером ОПЗЖ Віктором Медведчуком – кремлівський сигнал про те, якого українського лідера хотіли би бачити в Кремлі. Такого, погляди якого цілком відповідають російському політичному порядку.

Думаю, Медведчук робить усе можливе, щоб відповідати цьому образу.

Він приїжджає в Ново-Огарьово привітати Путіна з Днем народження. Він засуджує український парламент за ухвалення постанови щодо місцевих виборів, яка, на його думку – і, звісно, на думку Путіна – зупиняє Мінський процес. Він упевнений, що це не російська делегація блокує переговори, а українська. І він, звісно ж, відпочиває з сім'єю в Криму – а де ж повинен відпочивати справжній український політик, який розуміє всю цінність дружби з Росією? І в цьому ж Криму він робить собі й членам своєї сім'ї щеплення російською вакциною від коронавірусу, наслідки застосування якої досі викликають серйозні сумніви світової медицини.

Вважаю, що він чинить як лояльний представник російської політичної еліти – ті теж прищеплюються і питань не ставлять.

А заодно просить Путіна посприяти придбанню цієї вакцини для України. І допомоги українським підприємствам, які раніше були орієнтовані на російський ринок. І задоволено киває, коли Путін розповідає, як у нього болить серце, коли він замислюється про проблеми українських робітників.

Упевнений, все це свято цинізму – це і є російська політика. І Медведчук, здається, відчуває себе в цьому похмурому озері як риба в воді. І не залишає у Путіна й інших представників російської політичної еліти ніяких сумнівів у тому, що це справжня політика і є. Мені здається, що саме таку людину в Москві хотіли б бачити українським президентом. Власне, в Москві цього ніколи й не приховували.

Є тільки питання – як Медведчука цим президентом обрати? Адже зовсім не всі українці радіють тому, що їхні депутати відпочивають в окупованому Криму. Зовсім не всі українці вірять Путіну, коли він після шести років війни проти України, після окупації Криму і Донбасу, після смертей і руйнувань розповідає про те, як у нього болить серце, коли він думає про українські проблеми.

Зовсім не всі українці вважають, що шапіто, яке щоразу розігрується в резиденції Путіна на зустрічах із лояльними російському президенту пострадянськими візитерами – це політика. Навіть якщо в Кремлі ніякої іншої політики не знають – як людина, яка ніколи не куштувала нічого солодкого, не розуміє, що таке десерт.

Упевнений: питання про те, як привести до влади Медведчука і одним махом вирішити всі проблеми, які існують у взаєминах між Росією і Україною, – і є для Кремля найголовнішим на українському напрямку. А зовсім не припинення війни, не повернення Криму і Донбасу, не відновлення територіальної цілісності України та не добросусідські відносини.

Ні – вважаю, що Кремлю потрібен український президент, який підтакуватиме Путіну. Ні на що менше в Москві не погодяться.