Международный десант для антикорупционого суда
Шість колишніх суддів та прокурорів із Великобританії, Литви, Канади, Данії та Македонії показали абсолютно новий стандарт відбору суддів в Україні.
Вони зробили те, на що роками не могла спромогтися українська Вища кваліфкомісія суддів (ВККС) — викинути з конкурсу до суду негідних кандидатів.
За місяць своєї роботи Громадська рада міжнародних експертів (ГРМЕ) очистила склад кандидатів до Вищого антикорупційного суду майже на 40%. Через сумнівне майно, рішення чи вчинки з конкурсу виключили 42 зі 113 претендентів.
Вето міжнародних експертів у конкурсі до антикорсуду — основна поправка до закону, за яку 2,5 роки боролися антикорупційні організації разом із міжнародними партнерами.
Поправку таки вдалося відстояти та в червні 2018 року ухвалити закон, у якому міжнародним експертам відводилась ключова роль у блокуванні сумнівних кандидатів.
Завдяки цьому українських топ-корупціонерів не судитимуть такі судді, як, наприклад, Вікторія Жовноватюк, яка незаконно змінює зміст своїх рішень у кримінальних справах НАБУ під приводом “виправлення описок”.
Не носитиме суддівську мантію й радник заступника голови Адміністрації Порошенка адвокат Дмитро Ягунов, який при доходах 20 тис грн на рік володіє нерухомістю на понад 1,3 млн гривень.
Такі кандидати, як Жовноватюк та Ягунов, цілком могли б стати антикорупційними суддями, якби конкурс проводила лише ВККС Сергія Козьякова без міжнародних експертів.
Це доводить конкурс до іншого суду — Верховного. Кваліфкомісія обрала переможцем конкурсу суддю Сергія Слинька, який відпустив з-під варти Олексія Пукача — вбивцю Георгія Гонгадзе.
Ще завдяки ВККС суддею Верховного суду стала Ольга Ступак, яка користується елітним будинком під Києвом. ВККС повірила “поясненням” судді про те, що гроші на будинок з доходів свекрухи від роздрібної торгівлі ягодами.
Чому ВККС пропускає сумнівних кандидатів у судді, а міжнародні експерти — ні?
Причина в тому, що міжнародні експерти дотримуються європейського стандарту добору суддів. Він передбачає презумпцію винуватості. Якщо є обґрунтовані сумніви щодо кандидата і він не може їх спростувати, його виключають із конкурсу.
Міжнародні експерти на практиці довели, що європейський стандарт добору суддів може працювати в Україні і виглядає зовсім не так, як нам його до цього подавав голова ВККС Сергій Козьяков.
Міжнародники не вірили “казковим” поясненням кандидатів на відміну від кваліфкомісії Козьякова, яким у конкурсі до Верховного суду достатньо було “записки” від невідомої третьої особи про походження майна кандидата.
Наприклад, якщо суддя не може пояснити звідки у нього гроші на новий дорогий позашляховик, він просить сусіда написати “записку”, що це він подарував йому автівку. Цього достатньо, щоб ВККС віднесла такого кандидати до списку доброчесних.
ВККС такі “записки” практично не перевіряла і сприймала їх як підтвердження доброчесності кандидатів.
Тепер у ВККС є можливість наслідувати чудовий приклад міжнародних експертів в інших конкурсах на суддівські посади.
У Козьякова попереду ще додатковий конкурс до Касаційного кримінального суду, який буде останньої інстанцією для оскарження вироків топ-корупціонерам. На 13 вільних посад у цьому суді претендують 40 кандидатів, до більшості з яких є питання.
Українська кваліфкомісія суддів обходиться українським платникам податків стільки ж скільки аналогічні органи у країнах Європи. Члени ВККС щомісяця отримують більше 8 тис доларів зарплати, які ми заробили і віддали державі податками. От лише в Європі за ці гроші платники податків отримують найкращих суддів, а в Україні — ні.
