Тепер в Україні знову можна ініціювати референдуми з певних питань – Верховна Рада у вівторок, 26 січня, прийняла закон про референдум. Цей документ може стати каталізатором незворотних та вкрай небезпечних для держави подій.

Цей так званий інструмент народовладдя цілком ймовірно може стати інструментом для маніпуляцій як зовнішніх, так і  внутрішніх недругів. За умови нинішніх  реверансів та гнучкості діючої української влади в бік Кремля, маємо серйозний виклик.

Суспільство так і не отримало об’єктивного пояснення, чому ж команді президента так "припекло" і вони негайно протиснули прийняття закону про референдум.

"Припекло" аж настільки, що приймали у турборежимі, коли президент Володимир Зеленський особисто приходить на засідання фракції "слуг" і змушує  депутатів голосувати. 226 голосів – чим не доказ живої  монобільшості, в існуванні якої багато хто останнім часом сумнівався.

Для України новоприйнятий закон – дуже небезпечний прецедент. Адже ми не маємо певності, які саме питання будуть виноситись на всеукраїнські референдуми, наскільки дражливими для суспільства вони будуть.

Наразі все подається під соусом демократії, народовладдя. Але якщо копнути на міліметр глибше, можна натрапити на масу ризиків.

В Україні вже сьомий рік йде війна, наші регіони, як не крути, відрізняються ментально поміж себе (подивіться хоча б на різницю у рейтингах політичних партій).

Окрім кровопролиття на Сході, ніхто не відміняв інформаційної загрози – проросійський інформаційний простір сьогодні в Україні не те що існує, а розвивається дуже інтенсивно. На це Росія грошей не шкодує.

Тож цілком прогнозовано, що дражливе питання, винесене на референдум, потягне за собою оперативну реакцію Кремля. Внутрішніх політичних сил, готових допомогти Росії роздмухати конфлікт в Україні, тьма-тьменна.

Сам кейс питань, які несуть в собі небезпеку для нашої країни,  доволі великий – від майбутнього Донбасу та української мови, до зовнішньополітичного курсу України.

Слабке місце нашої  держави – її діюча влада, вже неодноразово демонструвала поступки Кремлю. В тому числі вони стосувалися ідеологічних аспектів. Референдум? Чим для президента РФ Володимира Путіна не інструмент? Скористатися і нав’язати нам черговий виток проблем.

Очевидно, що Зеленський підпише закон про референдум  – недарма ж він так приструнював "слуг" перед голосуванням.

Коли в контексті позитиву наводиться приклад Швейцарії, де кількасот років працює стабільна демократія і проводять  по кілька референдумів щорічно, то це просто  некоректне порівняння з ситуацією в Україні.

Українці не настільки активно цікавляться життям держави поза своїми інтересами. Тому ставити на референдум такі складні питання, як майбутнє Донбасу, яке є одним із найбільших викликів сьогодення – дуже небезпечно. А є підозри, що саме так воно і буде.

Таке враження, що президент і його команда хоче відповідальність за майбутнє Сходу країни перекласти із себе на народ. Це може мати дуже серйозні наслідки. Включно із загрозою самого існування нашої держави.

У 2012 році,за часів експрезидента Віктора Януковича, вже приймали Закон "Про всеукраїнський референдум". Але 6 листопада 2018-го Конституційний суд визнав його неконституційним. Чому?

Тоді проведення референдумів мало стати інструментом опального президента впливати на процес. Відбулася б підміна реального народовладдя бажанням керувати, маніпулювати та безкарно отримувати бажане. Сьогодні маємо схожий сценарій.