09.03.2019, 09:31

Пять политтехнологических мифов предвыборной кампании Порошенко

Пять политтехнологических мифов предвыборной кампании Порошенко
специалист по общественным коммуникациям

Пиарщики президента провели впечатляющую работу, искусственно создавая мифы для поддержки рейтинга Петра Порошенко (укр.)

Один з мінусів передвиборчої кампанії діючого Президента в тому, що вона серйозно побудована на політтехнологічних міфах, а не реальному світі. Звісно як фахівець з комунікації, я не можу не захоплюватись професіоналізмом PR-команди Порошенка. Вони створили те, що в термінах піару називається «віртуальна реальність», коли події і вчинки оцінюють не такими, якими вони є насправді, а так, як це вигідно авторам міфів.

Проте як громадському діячу і виборцю, мені б хотілось конкуренції програм та ідей які пропонують кандидати, а не перегонів піарників різних штабів. Тому варто трохи розібратись в тому, як формуються міфи, і які з міфів задіяні в цій президентській кампанії.

Власне, щоб створити «віртуальну реальність» беруть набір реальних фактів, і створюють просте трактування цих фактів, замовчуючи чи перекручуючи окремі моменти. Потім через підконтрольні ЗМІ та прихильних лідерів громадської думки ці трактування багато-багато разів повторюють. Аж до тих пір, поки вони не стануть автоматичними, і люди будуть озвучувати їх не задумуючись. Якщо щоб знайти правду треба розбиратись в чомусь складному і заплутаному, та далекому від звичайного життя людини, - це ідеальне середовище для розвитку міфу.

Після багаторазового повторення якоїсь інформації, людина все одно в неї повірить. Можливо не в усю, але мислити вона буде так: «Ну якщо так часто говорять, то там точно щось є». Частим повторенням можна змусити повірити навіть у відвертий фейк, а у випадку міфів ситуація ще складніша, бо міф часто використовує реальні факти. Міфи створювались не лише навколо самого Порошенка, а і навколо його конкурентів.

Першим пішов міф про Садового і сміття. Якщо Ви почитаєте критичні коментарі про Садового як кандидата в президенти в соціальних мережах, то левова частина їх буде саме щодо проблеми сміття. «Завалить країну сміттям», «Не виніс сміття з дому» і т.д. Думаю навіть у вас виникла саме така перша асоціація.

Садовий був дуже невигідним для Порошенка потенційним політичним конкурентом. Популярний туристичний бренд Львова, фракція в парламенті і мережа осередків партії в регіонах давали Садовому серйозні шанси на обрання наступним президентом. Тоді була створена «сміттєва блокада», коли Львову закрили полігон для вивозу сміття в Грибовичах, і почали показувати це в ЗМІ, як особистий провал Садового.

Реальність така, що серйозні проблеми зі сміттям є в кожному обласному центру України. І поки що жодне місто цю проблему не вирішило. Поцікавтесь наприклад куди вивозять сміття з Вашого міста, і якому стані там звалище.

Вирішити цю проблему не просто, бо земля під нові сміттєзвалища в підпорядкуванні обласних адміністрацій і ОТГ, а не міст-обласних центрів. Станом на зараз в Україні працює 1 (один) сміттєспалювальний завод і жодного сміттєпереробного. Проект такого будівництва погоджує не міська рада, а Міністерство регіонального розвитку, очільники якого можуть бути з конкуруючих партій, і таке погодження не видати.

Але розбиратись в кількості заводів, і причинах їх відсутності складно. Простіше повірити тій інформації, яку ти отримуєш зі ЗМІ чи читаєш у фейсбуці в постах лідерів думок.

«Віртуальність» сміттєвого міфу гарно прослідковується по тому, що ядро підтримки Садового як кандидата в Президенти було у Львівській і Тернопільській областях. Тобто там, де якби ця проблема була реальною, його б підтримували найменше, бо мали б гостріше її відчувати.

Другою жертвою політтехнологів став Анатолій Гриценко, який з 2005 по 2007 рік, сам, особисто розікрав і розвалив всю українську армію. Принаймні саме в такому міфі нас намагаються переконати.

Тут взагалі для міфів ситуація ідеальна, оскільки мова йде про події 12 річної давнини, коли мало хто вже пам’ятає, що там насправді було.

Вже забули і про Скнилівську трагедію, і про те, як ракета військових влучила в будинок в Броварах, і про те, як під час навчань збили пасажирський літак Ізраїлю, і перші вибухи боєприпасів Новобогданівки на майже 4 млрд грн. збитків. Все це реальний стан армії початку 2000-х років, перед тим як Гриценко стан міністром оборони.

Військові експерти набагато спокійніше характеризують Гриценка в якості міністра оборони. Зокрема, згадують позитивні зміни в адміністративній структурі, покращення умов для офіцерів та збільшення фінансування підготовки авіації та ПВО. Власне військові саме з цих галузей наразі найбільше підтримують Гриценка.

Тобто знову ми бачимо, як реальний досвід людей суперечить тому віртуальному образу, який формує PR-команда Президента.

Звісно і щодо Петра Олексійовича піарники попрацювали на славу. Їх силами він став «яструбом», який «єдиний може зберегти країну» та має «реальні здобутки». Ці тези лежать в основі рейтингу Порошенка, і всі вони є політтехнологічними міфами. Ви певно мали чути цю заяву: «або Порошенко, або Путін». Вона має переконати Вас в тому, що Петро Олексійович це єдиний хто буде продовжувати боротись проти військової агресії Росії. І це просто фантастичний приклад підміни реального образу віртуальним, який має увійти в усі підручники з піару.

Порошенка зараз «продають» виборцям, як військового лідера. Проте, якщо сісти і спокійно проаналізувати політичні рішення проти Росії останніх років, то як раз команда Президента завжди займала помірковану позицію в питаннях війни з РФ. Згадайте як у 2014-2017 роках нас переконували: воєнний стан вводити не можна, візові обмеження для громадян Росії це погано, блокування постачання електроенергії і товарів на окуповані території це шкідництво. В усіх цих моментах, Порошенко вів себе більш ніж миролюбно, чітко відстоюючи потребу вести переговори, бо «військового вирішення проблеми немає». Практично всі радикальні кроки були ініційовані іншими політичними силами і підтримані БПП, лише після значного розголосу і тиску.

Фактично за рік, з головнокомандувача, якого критикували за нерішучість, Порошенку зліпили образ «яструба». Все те, що раніше було «не можна», «недоцільно» і «шкідливо» вводиться і запроваджується з особистої ініціативи Президента. Навіть такий страшний «воєнний стан».

Не менш фантастичним, є уявлення що «Порошенко єдиний, хто може зберегти країну». Ця теза мала б під собою серйозне підґрунтя у 2014 році, коли ранок кожної людини починався з тривожного перегляду новин, де в черговій області захоплювали обласну адміністрацію. Але якщо знову ж таки спокійно і вдумливо розібрати фактаж, то виникає парадокс. Так, Росія все ще загрожує Україні. Так, в нас все ще у владі окремих регіонів знаходяться проросійські сили. Але саме ці сили наразі забезпечують підтримку кампанії Порошенка. І Кернес в Харкові, і Труханов в Одесі, які були лідерами місцевих проросійських сил наразі відкрито агітують за діючого Президента.

Окремим міфом є категорія реальних здобутків Президента. Фактично, він виглядає наступним чином – все що хороше відбулось в країні, це особиста заслуга Петра Олексійовича. Ви ж бачите децентралізацію, патрульну поліцію, зміни в державних закупівлях, медичну реформу? Ну от, беріть і голосуйте за Порошенка.

Реальність в тому, що реформа не робиться однією людиною. Її роблять сотні і навіть тисячі людей. І навіть за участі в цьому процесі Президента, він лише один з тисяч тих, хто робив реформу.

Проте і тут ми бачимо високому майстерність піарників Порошенка. Як тільки в якійсь сфері намічається успіх, там вже є Петро Олексійович з великим прапорцем, щоб застовпити цей успіх за собою. Він просто майстер з одноосібного присвоювання результату спільної роботи багатьох.

Антикорупційні і міжнародні громадські організації просувають безвіз? Терміново очолити і зробити своїм. Філарет домовляється з Варфоломієм про томос? Порошенко вже летить в Стамбул. Міська рада за гроші інвесторів збудувала нову школу? Петро Олексійович вже перерізає червону стрічку на відкритті.

В міфі про «реальні здобутки Порошенка» правда все, крім масштабу і згадки про те, що це не одноосібні здобутки Петра Олексійовича, і що незалежно від результатів виборів, всі ці люди, які робили реформи, все одно продовжать їх робити.

Чи залишаються аргументи підтримки Порошенка на другий термін, якщо забрати всі ці міфи? Питання суб’єктивне, і кожному самостійно доведеться знайти на нього відповідь. Але принаймні тепер вона буде залежати тільки від вашої оцінки, а не від результатів роботи політтехнологів.

Статьи, публикуемые в разделе "Мнения", отражают точку зрения автора и могут не совпадать с позицией редакции LIGA.net
Отправить:
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Реклама
Реклама
Популярное
Реклама
Реклама
Реклама
Загрузка...