Великобританія стала другою країною в Європі (після Франції), яка структурувала власну армію в питаннях загроз національної безпеки та оборони, які можуть надійти через космічний простір. Так, в кінці березня, уряд країни оприлюднив покроковий план перебудови Збройних сил "Defence in a competitive age". Окрема тема документу – зосередження на майбутніх війнах в космосі та кіберпросторі. Одні з перших кроків подолання можливої загрози – створення до літа 2021-го Космічного командування (рішення прийнято 1 квітня 2021 року), а також Національного центру космічних операцій, Космічної академії та інше. Ціна таких планів уряду Британії – 1,4 мільярди фунтів стерлінгів.

Потрібно зазначити, що пару років тому, НАТО визначило космічний простір як один із просторів можливого протистояння з потенційними противниками, доповнивши ним класичні стихії майбутніх баталій, якщо вони таки стануться.

Структурування профільних військових у так звані "космічні війська" відбувається поступово у всьому світі. Найбільші супротивники – такі, як США, РФ та Китай – вже давно на шляху у впорядкуванні цього фактично окремого роду військ, але у кожного в різних формах.

Слід зазначити, що весь військово-безпековий сегмент космічної діяльності має три основних компоненти:

1. Те, що літає (ракети-носії, супутники, протиракетне та протисупутникове озброєння).

2. Те, що цим апаратно керує та приймає первинну інформацію (наземна та морська інфраструктури).

3. Ті, хто первинну інформацію можуть обробляти та використовувати (безпосередньо розвідувальні органи, спецзв’язок, системи управління військово-безпековими операціями у реальному часі).

Не гальмується цей процес, наприклад, у головного союзника США на Далекому Сході – у Японії, яка також знаходиться у світовому тренді військово-безпекового сегменту космічної діяльності. 

Серед європейських країн-членів НАТО, які є форпостом західної демократії, у цьому плані виділяється Франція, яка утворила найпотужніші "космічні війська" на континенті. 

Серед країн НАТО тільки США та Франція володіють усіма компонентами, хоча по деяким елементам космічного базування Франція не є самостійним гравцем, органічно доповнюючи власні супутникові угруповання можливостями від інших партнерів, насамперед найкрупніших – Німеччини та Італії.

У березні 2021-го, Франція провела перші в Європі навчання космічних військ, які передбачали також взаємодію з такими партнерами по НАТО як США та Німеччина, при цьому задіюючи більшість власних складових всіх трьох основних компонентів.

Важливість цієї події підкреслюється тим, що до участі в них залучались навіть резервісти, основу яких складають фахівці (працювали або є діючими працівниками) цивільних космічних структур, наприклад, Французького космічного агентства. А за розвитком тижневих навчань безпосередньо спостерігали президент Франції разом з верхівкою французької армії на чолі з міністром оборони.

Повертаючись до Великобританії, слід зазначити, що, маючи достатньо розвинені другий та третій компоненти військово-безпекового сегменту космічної діяльності, військові з Туманного Альбіону не намагаються повністю відтворити перший, найбільш коштовний, компонент "те, що літає", обмежуючись лише супутниковим угрупуванням спецзв’язку. Навпаки, навіть цю систему, як й власну наземну інфраструктуру, вони вважають як доповнюючу до існуючих в рамках союзництва по НАТО.

А що ж Україна?

В Україні, історично розроблялись та вироблялись більшість складових першого компоненту військово-безпекового сегменту космічної діяльності. Але їх застосування наразі неможливе через відсутність критичних комплектуючих і власних пускових майданчиків, а також через технологічну відсталість у супутникових технологіях.

Тоді як наземна інфраструктура – основа другого компоненту військово-безпекового сегменту космічної діяльності – не тільки збережена, але й, не зважаючи на втрату одного з найбільших її об’єктів біля Євпаторії, продовжує вдосконалюватись, маючи розгалужену по території України мережу.

Більш того, вона як невід’ємна частина для розвитку третього компоненту, тільки за рахунок впровадження цифрових технологій може значно вплинути на оперативність та якість прийняття необхідних рішень як військово-політичним керівництвом, так й "польовими" військовими.

Наявна чисельність українських військових, які наразі відряджені до Державного космічного агентства, у середньому схожа до тієї, яка є у французьких колег (більше 200 осіб), та вважається поки що оптимальною для країн, які започатковують та розвивають новий рід військ.

Але на відміну від них, в Україні профільні військові "розмиті" серед цивільного персоналу об’єктів наземної інфраструктури забезпечення космічної діяльності. Це не на користь, наприклад, для комерційного використання наявних та потенційно оновлених об’єктів та обладнання, попит на оренду потужностей яких майже вибухнув у світі в останній час.

З іншого боку, в Україні є вдалий досвід, яким чином структурувати на окремі військові та цивільні відносини у сферах, які між собою щільно перетинаються та мають співіснувати.

При цьому, як у мирний час так й під час криз, які потребуватимуть військового вирішення, доповнювати відповідну мережу країн-партнерів та отримувати, у свою чергу від них необхідну оперативну підтримку, як це робиться, наприклад, в рамках НАТО або між стратегічними партнерами. І, при необхідності, у час Х – повністю переходити до виконання суто військових завдань.

Така стратегія "Win-Win", коли оптимально розподіляються військові та цивільні ресурси, має бути розглянута керівництвом держави. Найкращим виходом було б винесення цього питання на одне із засідань РНБО. А також, мало б бути предметом окремої уваги Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки, до відання якого відноситься військово-безпековий сегмент космічної діяльності.

Так що, всі передумови для утворення так званих "Космічних військ" (незалежно від їх остаточної назви у майбутньому) – в Україні є.